Всi статтi роздiлу
Сомнілоквія - розмова увi снi
Чому діти розмовляють уві сні? Сноговорення (по-науковому сомнілоквія) - явище не рідкісне і у дорослих людей. Приблизно 5 осіб з 100 (зазвичай, чоловіки) періодично розмовляють самі з собою ночами. А серед дітей любителів висловити уві сні все наболіле і того більше - від 5 до 20%. Втім, хоча б раз у житті нічна балакучість відвідувала практично кожну другу дитину.
Природа цього феномена наукою поки не з'ясована, хоча вчені вважають, що говоріння уві сні пов'язане зі стресом, пережитим вдень у реальному житті. До речі, цей стрес може бути як негативним переживанням, так і цілком позитивною, тільки дуже яскравою і потужною емоцією. У людини, яка напередодні отримала порцію такого сильного фізичного або психічного напруження, під час сну збуджується кора головного мозку, а саме центри, відповідальні за мовні функції, в результаті чого мова у сплячого розв'язується. Враховуючи той факт, що нервова система дитини менш зріла, ніж у дорослого, а реакція на будь-які сильні враження більш гостра, стає зрозуміло, чому частота сноговоренія у дітей особливо висока. Втім, лікарі не визнають епізодичнi бурмотіння ночами, викликані перезбудженням нервової системи або фізичною втомою, чимось ненормальним.
А ще буває, що лепетати уві сні починають діти, які недавно приступили до
вивчення іноземних мов. В цьому випадку вони вимовляють слова і фрази не на рідному діалекті, а на тій мові, з якою почали знайомитися. І це теж не патологія, а просто відлуння освоєння нового досвіду.
Але сноговоріння може виникати і без видимого приводу. Вчені припускають, що бурмочучи уві сні деякі діти, таким чином, себе просто заколисують. У цьому випадку видавані ними звуки є своєрідною компенсаторною реакцією, яка допомагає їм легше перейти від однієї фази сну до іншої, тобто від швидкої до повільної і навпаки. Сомнологи (вчені, що займаються проблемами сну) помітили: незважаючи на те, що епізоди сноговоріння мають місце в будь-якій стадії сну, частіше вони трапляються під час неглибокого, повільного сну (1-а і
2-а стадії). Тобто у людей, зазвичай, розв'язується мову, коли сон ще поверхневий, неглибокий. Цей період триває всього лише 3-4 хвилини, але за цей час людина встигає поринути в більш глибокий сон, що відновлює сили. Тому, якщо малюк засинаючи починає вимовляти якісь слова чи фрази, але незабаром замовкає і спокійно спить всю ніч, а, прокидаючись, не виявляє ні зайвої нервозності, істеричності, ні, навпаки, загальмованості і млявості, то й турбуватися нема про що.
Все, що потрібно в цьому випадку зробити батькам, це простежити, щоб увечері вдома була спокійна обстановка, щоб дитина на ніч не дивилася телевізор і не грала у комп'ютерні ігри. В дитячій кімнаті вночі повинно бути прохолодно, духота сприяє появі сноговорення. І обов'язково слід якомога більше часу проводити на свіжому повітрі, прогулянки з дитиною повинні тривати не менше трьох годин на день.
Пора до лікаря! Якщо ж крім сноговорення у дитини є вище вказані або якісь інші неврологічні симптоми (наприклад, енурез, лунатизм, бруксизм (скрегіт зубами), напади ядухи, слинотеча, нічні кошмари і т. д.), зволікати з візитом до невролога не слід. До речі, до бесіди треба добре підготуватися. Лікар обов'язково поцікавиться наступними обставинами:
- Як часто відбувається сноговорення і чи розбірлива мова дитини уві сні (зазвичай, чітка мова буває у людей в початковій стадії сну, а під час неповного пробудження відзначається незв'язне бурмотіння).
- Чи вимовляє дитина за ніч лише кілька слів або фраз, чи може говорити годинами без зупинки.
- Чи немає в нічних розповідях зацикленості на якійсь одній темі і т. д.
Крім найбільш поширеного невротичного, є ще пароксизмальне сноговорення. Воно відрізняється тим, що виникає в один і той же час нічного сну, супроводжується агресією при спробі розбудити говорячого уві сні, а також більшою глибиною потьмарення свідомості. Не варто боятися, що лікар залікує дитину сильнодіючими препаратами, які в подальшому погано позначаться на розумових здібностях і здоров'ї. Зазвичай, дуже збудливим і нервовим дітям лікарі прописують препарати ноотропної або метаболічної дії, які покращують мозковий кровообіг, допомагають маленькому мозку швидше дозріти, роблять поведінку і сон дитини більш спокійними.
Без самодіяльності. Часто, почувши, як дитина балаболить або бубонить по ночах, батьки дуже лякаються. Деякі надмірно тривожні мами навіть хапаються за аптечку і змушують дітей приймати заспокійливі, у тому числі сильнодіючі препарати. Лікарі категорично проти такого самолікування: будь-які ліки повинен призначати тільки лікар. До того ж, седативні препарати, зазвичай, застосовуються тільки курсом, а не по ситуації. Тому, якщо вас турбує таке явище, як сноговорення, краще звернутися до невролога і обговорити з ним необхідність лікарської терапії. Хоча, зазвичай, якщо це явище у дитини трапляється тільки епізодично і при цьому відсутні інші тривожні симптоми, то і тривожитися не потрібно.
Популярнi статтi:
Раннiй розвиток i здоров'я: пік розвитку розумових і творчих здібностей припадає на період від 1,5 до 3-х років...
Дитяча гра виховує самостійність: iграшок не повинно бути багато, так як малюк здатний концентрувати увагу тільки на одному-двох предметах...
Перший рiк навчання в школi: найскладніші заняття для першокласника - не вирішення завдань, не підрахунок паличок і яблук, а письмо...
Чи пора малюку до школи: готовність до навчання не обмежується навичками письма, читання і рахунку...
Третя чверть для першокласника: ресурсів у дитини в цей період менше, ніж у будь-який інший час навчального року...
|
