Дитяча гра виховує самостійність

Успішність людини в житті багато в чому залежить від ініціативності, самостійності, наполегливості. Виховати ці якості допоможе дитяча гра. Привчати дитину до самостійних ігор слід вже з 5-6-ти місяців, коли немовля починає жваво цікавитися брязкальцями. Можна на декілька хвилин залишати дитину на килимку або в манежі з парою яскравих привабливих іграшок, щоб малюк вивчав їх сам. Маленький може довго обмацувати їх, пробувати іграшку на зуб, кидати, трясти.

Іграшок не повинно бути багато, так як малюк у цьому віці здатний концентрувати увагу тільки на одному-двох предметах. Іграшки краще давати порціями: спочатку дві, а коли дитина ними награється, прибрати і дати нові. Якщо ви почуєте, що малюк турбується, поверніться, трохи пограйте разом, а потім знову покиньте кімнату на деякий час.

У дорослішання малюка інтервали для самостійної гри можна збільшувати. Так, уже в рік дитина здатна півгодини захоплено грати на самоті, у два роки - годину, а в три роки - півтори-дві години на день. Зрозуміло, ігри повинні проходити під ненав'язливим контролем дорослих. Періодично тихенько заглядайте в кімнату, дивіться, як відчуває себе малюк. Якщо бачите, що втомився, переведіть його на інше заняття, погодуйте, дайте відпочити.

Для дитини гра - не просто розвага, а активна діяльність, що забирає енергію і сили, тому важливо стежити, щоб вона не перевтомлювалася. Крім того, важливо спрямовувати дитячу гру: підказувати нові ідеї, демонструвати, що можна робити з тими чи іншими предметами. Так ви зможете збагачувати ігровий репертуар і стежити, щоб малюк не програвав бій.

Якщо дитина просить про допомогу (наприклад, збираючи конструктор, не може з'єднати деталі), обов'язково допоможіть, інакше маляті буде здаватися, що у важливих ситуаціях ви не прийдете йому на виручку. При цьому, візьміть на себе ту справу, яку малюк не може виконати сам, решту дайте зробити йому. І, зрозуміло, контролюючи гру, не перестарайтеся! Пам'ятайте правило, про яке пише відомий психолог, професор Юлія Гiппенрейтер: «Не втручайтеся в справу, якою зайнята дитина, якщо вона не просить про допомогу. Своїм невтручанням ви будете повідомляти: «З тобою все в порядку! Ти, звичайно, впораєшся!». Адже зайва опіка теж може викликати протест, або, навпаки, дитина так і не навчиться обходитися без вашої допомоги, що, в підсумку, призведе до страху самотності і невпевненості в собі.

Привчаючи дитину до самостійної гри, важливо зацікавити, оскільки діти захоплено займаються тільки тим, що їх приваблює. Батькам необхідно придумати інтригуючий сюжет або купити яскраву іграшку. Неодмінно слід показати малюкові, як грати з новим предметом, розповісти правила гри, наочно продемонструвати різні ситуації.

Коли дитина засвоїть пояснення, передавайте естафету, але перші кроки в грі вона повинна зробити під вашим наглядом і м'яким керівництвом. Тільки коли побачите, що малюк справляється без підказок і з задоволенням грає наодинці, тихенько покидайте дитячу кiмнату. Якщо малюк просить вас залишитися, можна сказати: «Я на хвилинку, зателефонувати» або «Я зараз повернуся, тільки вимию посуд». Обов'язково поверніться! А через деякий час знову ідіть з кімнати під слушним приводом. Таким чином дитина поступово звикне грати самостійно.

Кожному навичку свій час. Купуючи іграшки, враховуйте вік малюка. Для немовлят від 2 до 6 місяців першим подарунком, звичайно ж, повинно стати брязкальце, яке може бути виготовлене як з безпечної пластмаси, так і з берести або дерева. Брязкальця можуть бути яскравими, кольоровими або прозорими з кульками, що перекочуються.

Трохи пізніше, з 6 до 12 місяців, маляті стає цікаво хапати й кидати на підлогу предмети, трясти, обмацувати, виймати деталі. Тому, варто придбати м'ячі, іграшки із звуковими і світловими ефектами, пірамідки, кубики, дзигу. Іграшки повинні бути зроблені з різноманітних матеріалів, з гладкими або, навпаки, нерівними поверхнями, шорсткостями, липучками - для розвитку тактильних відчуттів.

Вiд року до 3-х підійдуть іграшки для тренування координації рухів і дрібної моторики (шнурівки, вкладиші, конструктор), а також механічні іграшки, машинки, ляльки, будиночки, меблі та обладнання, тварини, різні предмети без фіксованого значення (кульки, колечка, брусочки різних кольорів).

У період від 3-х до 5-ти років починається етап сюжетно-рольової гри, коли малятам стають цікаві ляльковий театр, різні набори для ігор в професії, в «дочки-матері», а також настільні ігри, пазли, музичні інструменти. Разом з дітьми можна придумувати життєві випадки і програвати їх, адже гра - відображення життя. Тут все «понарошку», але в умовній обстановці, створюваної уявою дитини, дії і почуття щирі, переживання справжні. Граючи, малюк отримує унікальну можливість «прожити» різноманітні ситуації, що допоможе, зіткнувшись з ними в реальності, прийняти вірне рішення.

У старшому дошкільному та молодшому шкільному віці дітей можна залучити не тільки рольовими іграми, а й головоломками, складними конструкторами, мозаїками, іграми-драматизаціями, шахами, шашками, рухливими іграми, словесними («продовж розповідь», «міста» і т. д. ), театральними постановками.

Виховання, як відомо, починається з колиски. Такі важливі та необхідні сторони характеру, як незалежність і самоорганізація, можна вирощувати з дитячого віку, привчаючи дитину до самостійних занять та ігор. Прагнення до самостійності потрібно заохочувати, пестити, оберігати. І тоді виросте впевнена, відповідальна, ініціативна людина, яка навіть у важкій ситуації не розгубиться і знайде вихід.

Iншi статтi раздiлу:
Перший рiк навчання в школi
Чи пора малюку до школи
Третя чверть для першокласника
Як розподілити час на канікулах
Паркур - смуга перешкод

Перший мiсяць || Перший рiк || Вiд року до трьох || Вiд трьох до семи || Одяг, iграшки || Подорож з дитиною