Всi статтi роздiлу

Ушу для загального розвитку

Що ви знаєте про ушу? Багато хто, почувши це слово, думає, що мова йде про китайську гімнастику або про бійки у фільмах з Джекі Чаном і Брюсом Лі. Насправді ушу (в перекладі з китайської - «військове мистецтво») - це і оздоровча гімнастика, і спорт, і бойове мистецтво, і медицина, і шлях духовного просвітлення, і наука про життя. Як же ушу може збагатити духовний світ дитини і дати їй гармонійний загальний фізичний розвиток?

Ушу зародилося в Китаї більше 2000 років тому. Існує думка, що саме ушу дало початок усім бойовим мистецтвам. Це думка істориків, ми ж не надаємо цьому особливого значення, однаково поважаємо всі види східних єдиноборств. Адже мета одна, хоча шляхи мають різні назви. У сучасному світі ушу - це не тільки бойове мистецтво, але і популярний, красивий вид спорту. Ушу ділиться на два основних напрямки: спортивне і традиційне, тому кожен може знайти в ньому щось саме для себе. Хтось робить ставку на отримання філософських знань, хтось на зміцнення здоров'я, для когось мета - навчитися принципам самооборони. Мета дитячих занять ушу аж ніяк не досягнення високих спортивних результатів або вміння показати перед кимось свою перевагу у фізичній підготовці, свої сили і можливості. Особливо, коли це відбувається з виплеском агресії, з заподіянням кому-небудь болю і страждання.

Мета - всебічний, гармонійний розвиток особистості дитини: її психічної стабільності, якостей характеру та іншого. В основі занять лежить виховання дисципліни і характеру (і, як наслідок, підвищення успішності в школі), розвиток витривалості, гнучкості, швидкості та координації, концентрації уваги, і, звичайно ж, зміцнення здоров'я. Займаючись ушу, можна позбутися багатьох захворювань, навіть астма відступає перед заняттями ушу.

З 2006 року ушу входить до списку олімпійських видів спорту. Тому, якщо ви вирішите віддати дитину в цей спортивний напрямок, при працьовитості і завзятості вона цілком зможе стати одним з олімпійців. На заняття ушу дитину можна віддавати з 5-6 років, але бувають випадки, коли приводять дітей і в 3-4 роки. Усе залежить не тільки від фізичної підготовки дитини, а й від того, наскільки вона сприйнятлива і розвинена. Сучасна методика викладання ушу не передбачає відмінностей у заняттях хлопчиків і дівчаток, але навантаження тренер дає, виходячи з індивідуальних особливостей дитини.

З часом більш підготовленим учням викладається мистецтво володіння традиційними видами зброї, складні комплекси бойових рухів зі зброєю і без, спаринги. Як новачкам в цьому виді спорту, так і тим, хто займається ушу не перший рік, обов'язково читаються лекції про здоровий спосіб життя. Ушу вчить вирішувати будь-яку неприємну ситуацію так, щоб набуті навички захисту і нападу не довелося б застосовувати на практиці без причини й особливої необхідності. Мова йде про внутрішню психічну силу людини, здатної зберігати врівноваженість і спокій, тим самим розряджаючи навколо себе недоброзичливцями напругу. Саме в цьому полягає найвищий рівень і суть майстерності.

Звичайно, тільки в тому випадку, коли знадобиться когось захистити, цілком прийнятно застосувати ті самі знання військового мистецтва. І, тим не менш, вищим досягненням ушу і будь-якого іншого виду східних єдиноборств є не тільки вміння застосовувати внутрішню психічну силу, а не зовнішню і грубу, але створювати навколо себе ту атмосферу чистоти і милосердя, за рахунок якої ні в кого навіть і думки не виникне подумати погано, не кажучи вже про те, щоб щось зробити. Раніше великим і сильним воїном вважався той, хто, перш за все, мав моральнi якостi. Саме в цьому полягає його сила, а не в накачаних м'язах і великих амбіціях.

Стародавні східні знання, з якими глибоко пов'язане ушу, вчать спокійно приймати всі невдачі, що виникли в житті, розуміти, у чому ми самі винні, продовжувати жити і не злитися на долю і людей, а навпаки, нести мир людям. «Люблячи перемагай!» - свідчить східна мудрість. На заняттях діти навчаються відкривати в собі такі якості, як доброта, терпимість, повага до батьків, старших і один до одного, поблажливість до слабшого. Всього цього катастрофічно не вистачає сучасним дітям. Вже з дитинства багато, не отримуючи справжнього любовi (а не прихильності) від батьків, а потім від однолітків, стають слабкими в усіх відношеннях і з роками все більше нещасними.

Крім занять у навчальний час року в спортзалах, цілий рік практикуються виїзди в табори. Табір - найкраще місце для всебічного та повноцінного розвитку дитини. Правильне харчування, режим дня, лекції з розвитку моральних якостей характеру, загартовування, тренування і, звичайно, розвиваючі ігри не проходять безслідно. Додому до батьків повертається вже зовсім інша дитина. Обов'язок кожного педагога і вчителя дати дітям достатньо уваги, любові та розуміння, щоб вони по-справжньому почувалися щасливими і здоровими. Проте, без участі батьків у цьому виховному процесі старання педагогів, вчителів і тренерів майже безглузді.

В ушу відсутня система поясів і будь-яких ступенів, рівень майстерності учня визначається на змаганнях і іспитах. Іспити та змагання - важливий етап для дитини, в процесі якого, крім набуття досвіду в спортивній кар'єрі і удосконалення якостей характеру, даються подальшi стимули для занять. До вибору тренера будь-якого виду спорту та шкіл усіх східних єдиноборств (не тільки ушу), де буде займатися ваша дитина, слід підходити з особливою відповідальністю. Перше, що необхідно дізнатися батькам, це чи офіційно зареєстрована організація, куди ви плануєте віддати дитину. Важливо дізнатися, які тренери там працюють, познайомитися з керівником і дуже важливо визначити мету занять. У самого тренера варто запитати про досвід роботи і делікатно дізнатися, яку освіту він отримував і чи є вона в нього взагалі. Хоча наявність дипломів не завжди може говорити про досвід, глибокі знання і благороднi цілi викладача.