Всi статтi роздiлу

Онанізм у маленької дитини

Онанізм у маленької дитини. Що робити? Якщо малюк легко відволікається від погляду й обмацування своїх частин тіла, відкрито ставить питання (наприклад, про будову тіла, про різницю між чоловіком і жінкою, між дівчинкою i жінкою), в нього не порушена поведінка, нормальний сон, то це - природна сходинка розвитку психіки, пізнання навколишнього світу і самого себе. Сплеск такого інтересу припадає на перiод від 3-х до 6-ти років, потім сходить нанівець до підліткового віку. В цій ситуації батькам досить вести себе тактовно, не соромити за природну цікавість, відповідати на дитячі запитання.

Але, якщо така поведінка нормальна, і навіть розглядання дітей протилежної статі цілком допустиме, що ж тоді вважати онанізмом? Коли норма переходить в патологію? Почнемо з того, що в 2-3 роки малюк ще не розуміє, що таке онанізм, не знає, що чіпати себе та інших в деяких місцях вважається непристойним, тому в такому віці говорити про онанізм (мастурбацію) рано. Онанізм - спосіб самозадоволення, коли дитина доводить себе до емоційної розрядки (перед сном, сховавшись в затишному місці) і робить це регулярно, ось тоді можна говорити про патологічну звичку. У відкритій, помітнiй для дорослих формі, ця звичка зустрічається в 5% хлопчиків і у 3% дівчаток дошкільного віку.

Передумови виникнення онанізму.
Фізіологічні:
- активний, неприборканий темперамент (холерик) і, як наслідок, підвищена потреба в розрядці психічної напруги;
- якщо дівчинка не любить грати з ляльками, вважає за краще дружити з хлопчиками, якщо у хлопчика яскраво виражені хлоп'ячі риси поведінки.

Психологічні:
- неправильне виховання: надмірна суворість, обмеження активності, велика кількість заборон, фізичні покарання (особливо шльопання по заду, биття ременем);
- проблеми емоційного контакту з батьками: брак ласки, уваги, позитивних емоцій, раннє відлучення від матері (коли рано віддають в ясла, мама виходить на роботу і передоручає турботу про малюка іншому дорослому). Такі діти приховують свої почуття, емоції, переживання, часто живуть у своєму, придуманому світі;
- в родині з'являється другий малюк і старший відчуває себе непотрібним, нелюбим;
- насильне годування теж сприяє виникненню онанізму. В цьому випадку відбувається складний компенсаторний процес: рефлекторна зона рота і губ "мовчить" (дитина не отримує задоволення від їжі), при цьому починає "говорити" генітальна зона, яка створює напругу, що потребує розрядки;
- психологічне зараження - батьки часто беруть дитину до себе в ліжко, зайво пестять, цілують в губи, або надмірно ретельно дотримуються гігієни (часті підмивання і т.д.).
- буває, що дитина повторює побачене в однолітків чи по телевізору.

Клінічні:
- прояв невропатії - розлад сну, погане засипання - призводить до накопичення занепокоєння, яке таким чином усувається. Зайве укутування, тісний одяг.

Ще появу онанізму може спровокувати:
- одна дитина в сім'ї, ізольована від дитячого суспільства;
- висока емоційність;
- підвищена збудливість;
- патології вагітності, небажана вагітність;
- коли батьки хотіли дитину однієї статі, а вийшла – іншої;
- надмірна принциповість батьків;
- iмпульсивність, нестриманість батька;
- холодність матері.

Як допомогти?
Перш за все, з'ясуйте причину виникнення звички.
Ні в якому разі не соромте, не карайте, не лайте. Можна навіть не говорити на цю тему, але в корені поміняти виховні методи, відношення з малюком.
Дайте більше свободи, можливості самостійно діяти.
Частіше хваліть.
Обстановка в родині має бути спокійною, доброзичливою.
Якщо дитина хоче бігати, стрибати, не тримайте її, а, навпаки, забезпечте фізичними навантаженнями (прогулянки на свіжому повітрі, спортивна або танцювальна секція).
Заохочуйте у вираженні почуттів та емоцій, якщо дитина не вміє адекватно реагувати на негативні емоції - вчіть.
Частіше спілкуйтеся на нейтральні теми, уникаючи нотацій, повчань. Вчасно лікуйте пітницю, діатез, глистні захворювання; урологічні та гінекологічні захворювання.
Одяг повинен бути чистим, вільним, таким, що не натирає тіло.
Не лякайте малюка страшними наслідками його "брудних" дій! Це призведе до виникнення комплексу неповноцінності, що в майбутньому виллється в проблеми з пізнанням свого тіла, проблеми з сексом в дорослому віці.
Не принижуйте допитами, оглядом, обговоренням цієї теми при сторонніх.
Перегляньте харчування (менше солодкого, гострого, солоного).
Зверніться до невропатолога і психолога, вони допоможуть знайти причину і виробити комплекс заходів.

Пам'ятайте! Онанізм - спосіб розрядки нервового напруження. Якщо впоратися з напругою, онанізм зникне. Найчастіше, онанізмом страждають діти в дитячих будинках, які нікому не потрібні, ніким не любимі, не мають можливості для самовираження. Робіть висновок!