Спокійна дитина
Мрія кожної мами - слухняна спокійна дитина. Та це й не дивно, кому ж не сподобається тиша вдома (малюк тихенько грається у себе в кімнаті), бездоганний порядок в квартирі (дитина не розкидає іграшки, все і завжди ставить на місце), і маса вільного часу (не треба по кілька разів повторювати одне й те ж прохання, шукати підходи чи вигадувати якісь хитрощі). Є і ще один важливий плюс в тому, що дитина слухняна: мама ніколи не виходить з себе, адже її розуміють з півслова, не рветься до гніву, не витрачає багато зусиль на те, щоб малюка в чомусь переконати або на щось умовити. Але, все це, як ви розумієте, переваги для мами. А як же дитина? Чи комфортно їй в ролі «покірної овечки»?
Психологи, наприклад, стверджують, що постійне нав'язування дитині строгих правил і норм приводить до того, що вона спочатку всіляко починає чинити опір придушення свого «я», а потім просто замикається в собі.
Перша фаза (її ще називають «пробудження бунтаря») безумовно, завдає багато клопоту батькам, бо маленькі бунтарі прагнуть все зробити по-своєму, а іноді й назло. Якщо батьки ведуть себе правильно, тобто не принижують гідність дитини (словами типу «ти ще малий мені вказувати», «та хто ти такий» і т.д.), не зловживають обмеженням свободи, прислухаються до думки дитини, то малюк з цієї фази винесе такі позитивні якості як рішучість, цілеспрямованість, уміння відстоювати свою думку і, нарешті, найголовніше - силу волі. Треба також зазначити, що ця фаза може відвідувати дітей в ранньому дитинстві кілька разів: приблизно в рік, потім в 3-4, 7 років і в підлітковому періоді.
У разі жорсткої дисципліни, підвищених вимог, покарань дитина (іноді навіть без видимих зусиль опору) здається, повністю віддається на волю батьків. І ось саме з цієї хвилини настає найстрашніше (Увага! Страшне тільки для самої дитини!): вона поступово починає перетворюватися на апатичну особистість, позбавляється бажання жити і радіти життю. Тому, якщо у вас росте сама слухняна дитина в світі, не поспішайте цьому радіти. Придивіться до неї пильніше, поспостерігайте за поведінкою, волевиявленням, бажаннями. Можливо, ваша допомога їй буде дуже доречна.
Цікавим також буде і той факт, що майже всі відомі люди, що домоглися в житті успіху, в дитинстві доставляли своїм батькам безліч клопотів. З цього можна зробити висновок, що непослух сприяє розвитку харизми, таланту, успішності. Мудрі люди стверджують: найголовніше, що ми, батьки, повинні берегти і примножувати в дітях - це їх силу волi, бажання жити і розвиватися. А це, вже вибачте, ніяк не про слухняних дітей. Створіть у сім'ї таку атмосферу, де малюк зможе відчути, що він значимий, з ним рахуються, його поважають. Заохочуйте всі добрі починання дитини, давайте їй простір не тільки для гри, а й для уяви, творчості.
Один просвітлений чернець якось сказав, що неслухняні діти вчаться на своїх помилках, а слухняні не навчаються взагалі. Так дозвольте ж їм іноді перетворюватися на маленьких пустунів та ледарів, навіть якщо заради цього доведеться пожертвувати своїми нервами, часом і спокоєм. Адже, врешті-решт, батьки повинні чимось жертвувати заради дітей!
Iншi статтi роздiлу:
Обережно: слухняна дитина
Упертість як виклик
Упертість - фаза розвитку
Як навчити дитину бажаній поведінцi
Як виростити оптиміста