Друге пiврiччя: самостійне пересування
У другому півріччі дитина активно освоює самостійне пересування. У шість - дев'ять місяців вона починає повзати, встає, тримаючись за опору, не вміючи на перших порах сісти назад, починає самостійно сідати або з положення на спині, або з положення на четвереньках; до
восьми місяців сама сідає і лягає; до дев'яти - пересувається, тримаючись за опору, робить спроби стояти без підтримки; до десяти - може заповзти на невисокий предмет і злізти з нього, самостійно стоїть і намагається зробити перші кроки. До року більшість малюків самостійно ходить більш-менш упевнено.
Малюк активно досліджує навколишній світ, розвиваючи свої здібності маніпулювати
предметами. На перших порах їх чіпає, штовхає, обмацує - психологи називають це етапом неспецифічних дій. Потім, за допомогою дорослого, починає осягати їх властивості та можливості, по-різному поводитися з ними: м'ячик можна котити і кидати, кільце нанизувати на стрижень, маленькі предмети засовувати в банку чи коробку. Діючи за зразком дорослого і підкріплюваний його емоційною оцінкою, до кінця року малюк освоює прості предметні дії: намагається самостійно їсти ложкою, п'є з чашки, «причісується» гребінцем, заколисує ляльку. Ускладнюються притаманні дитинi емоції. Якщо в першому півріччі можна було спостерігати радість при спілкуванні і плач при дискомфорті, то тепер вона може сердитися, протестувати, засмучуватися, бентежитися, відчувати боязкість при спілкуванні з незнайомими дорослими або в незвичній обстановці. Діти стають чутливими до негативних емоцій дорослих, переживають розлуку з матір'ю, реагують на похвалу чи осуд.
Так само активно розвивається мова - необхідний інструмент у спілкуванні з дорослим. Розширюється її розуміння: в шість-сім місяців дитина повертає голову в бік названого предмета, що знаходиться на постійному місці, у сім-вісім знаходить його в будь-якому місці, відгукується на своє ім'я, на прохання дорослого проробляє прості дії («ладушки», «па-па»). До кінця року
розуміє назви іграшок, ігрових і побутових дій (кидай м'ячик, пий і т.п.). Власна мова виявляється активним лепетом, що складається з повторюваних складів, які до кінця року можуть об'єднуватися в цілі тиради, в цей же час з'являються перші справжні слова, що позначають предмети або дії («мама», «дай», «киця», «баба» і т.п.).
Мовний розвиток знаходиться в прямій залежності від того, наскільки активно і емоційно спілкуються з
малюком дорослі. Від цього ж залежить і формування прихильності до близьких - тепер дитина воліє того дорослого, який найбільш повно задовольняє потребу в спілкуванні та співпраці, тобто грає з нею. Одночасно, в неї оформляється і деталізується образ себе - вона впізнає себе в дзеркалі, трохи пізніше - на фотографіях, може показати свій носик, очi і т.п. Самостійність і усвідомлення себе лежать в основі кризи першого року, коли більшість малюків стають впертими, образливими, іноді - агресивними. Ця криза протікає у тих випадках, коли дорослі або надмірно обмежують зростаючу самостійність і активність, або вимагають надмірних досягнень, спонукаючи батьків змінити своє ставлення. У тих випадках, коли батьки розуміють особливості розвитку однорічного
малюка й адекватно задовольняють його потреби, криза першого року проходить практично непомітно, не доставляючи особливих труднощів.
Оцінюючи розвиток дитини, більшість батьків, та й лікарів теж, спираються на вік, в якому вона освоїла те чи інше вміння, як правило, коли сіла, коли встала, пішла, вимовила перше слово. Не варто забувати, що терміни формування навичок в достатній мірі індивідуальні, і зовсім не обов'язково, якщо
вона рано пішла, то йтиме по життю набагато далі за свого менш рухомого сусіда. Та й темпи оволодіння активною мовою зовсім не абсолютний показник інтелекту. Якщо дитина охоче спілкується з вами, зосереджується на пропонованому занятті, проявляє інтерес до навколишнього світу, то не варто сильно турбуватися через більш повільний темп освоєння того чи іншого досвіду. Але в тому випадку, якщо дитина пасивна і мало емоційна в спілкуванні, не проявляє інтересу до пропонованих іграшок і нових предметів, не наслідує вашим діям у грі, слід порадитися з фахівцями, навіть якщо лікар у поліклініці не бачить нічого особливого в розвитку.
Iншi статтi роздiлу:
Формування емоцiйних вiдносин
Розвиток у перiод новонародженостi
Як розговорити малюка
Пiдготовка до шкiльного життя
Чому дитина гризе нiгтi