Заїкання - причини i наслiдки

Заїкання - це порушення темпу, ритму, плавності мови, що викликається судомами в різних частинах мовного апарату. Саме з цим мовним розладом частіше за все стикаються батьки і педагоги. Проблемі заїкання присвячено безліч наукових праць неврологів, логопедів і психологів.

Причиною заїкання може служити як спадкова схильність, так і тяжкий перебіг вагітності та пологів. Проте, найчастіше початок недуги батьки малюка пов'язують з переляком, з сильним емоційним потрясінням або наслідками перенесеної травми. Порушення мови бувають різними: це можуть бути одиничні запинки у разі хвилювання або особливо важкі форми, які проявляються в судомах і логофобiї (страх мови).

Чим старшою стає дитина, тим важче переносить своє заїкання. Малюкам, як правило, це не заважає спілкуватися з близькими та однолітками, а в шкільному віці діти намагаються говорити якомога рідше, боячись насмішок і соромлячись своєї проблеми. У таких дітей відбувається різка зміна сприйняття навколишнього, складається невротичний тип поведінки, і, як наслідок, логоневроз. Щоб не допустити подібних проблем, батьки повинні знати, як себе вести, як допомогти і до яких фахівцiв необхідно звернутися.

Дуже важливо не пропустити перші ознаки заїкання:
• Дитина раптово відмовляється говорити. Такий стан може тривати від кількох годин до доби, після чого починає говорити, але вже, заїкаючись. Якщо встигнути звернутися до фахівця до моменту виникнення заїкання, йому можна запобігти.
• Вживання перед деякими словами зайвих звуків.
• Повторення перших складів або цілих слів на початку речення.
• Вимушені зупинки в середині слова, фрази.
• Труднощі перед початком мови.

Перш за все, не слід показувати своєї тривоги. Не смійтеся, не лайте, не кричіть, не соромте. Як можна раніше зверніться до дитячого невропатолога. Одночасно з цим, в перші тижні при початковому заїканнi рекомендується створити максимально комфортні умови в сім'ї, виключити зайві емоційні навантаження. У присутності дитини говорити повільно, неголосно, чітко. Неприпустимі сімейні скандали і бурхливі з'ясування стосунків між родичами.

Дитину слід захистити від активних ігор, від тривалого спілкування з телевізором і комп'ютером. Краще якомога частіше гуляти з нею (але не в місцях великого скупчення людей і не в шумних місцях) і читати добрі книжки. Якщо дитина заїкається досить давно, крім лікаря-невролога, необхідно звернутися за допомогою до логопеда. Логопедичні вправи навчать долати заїкання і допоможуть вирівняти плавність і ритм мови.

Коли настає час йти до школи, а проблема все ще існує, батькам слід пам'ятати, що заняття з логопедом створюють додаткове навантаження. Багато батьків з кращих спонукань намагаються завантажити дитину різними заняттями, що виявляється для неї незрівнянно важко, створює постійну втому, на тлі якої форма заїкуватості набуває більш важкий характер. На цей період слід звільнити від занять в різних гуртках і секціях.

Як правило, вчителі завжди допомагають і йдуть назустріч дітям з заїканням. Наприклад, дають можливість відповісти на завдання в спокійній обстановці або письмово. Звичайно, проходити перевірку на техніку читання діти не повинні, але зате вивчені напам'ять вірші, як правило, вони читають дуже виразно і без запинок, а ще краще вони вміють співати.

Успішне вирішення проблеми залежить не тільки від лікарів і педагогів. Заїкання поселяє в дитині тривогу від думки, що вона не така як усі, що вона гірша, ніж інші діти. Від батьків повинна виходити постійна емоційна підтримка, щоб дитина була повністю впевнена в тому, що її люблять такою, як вона є.

У деяких ситуаціях, звичайно, потрібно вміти витримувати характер. Якщо дитина скоїла вчинок, за який слід насварити, насварiть. Але саме за вчинок, і ні в якому разі не кажіть, що вона погана. Наприклад: «Я дуже люблю тебе! Ти добрий, ти славний, але сьогодні ти поводився дуже погано. Мені не хочеться з тобою спілкуватися, поки ти не зрозумієш, у чому був неправий, і що так себе вести не можна».

Дитині з заїканням живеться набагато складніше, ніж одноліткам. Не менш важливе завдання, ніж позбутися заїкання, - позбавити від комплексу неповноцінності, який вона відчуває. У шкільному віці потрібно обов'язково виявити схильність до того чи іншого вміння і розвинути його – будь то музика, спорт чи малювання.

Усвідомлення того, що вона вміє щось робити краще за інших, значно підвищує самооцінку і переключає увагу з недуги на іншу дію. Дитина відчуває в собі здібності, вона захоплена улюбленою справою. Це зводить до мінімуму тривожність і призводить до значного зниження заїкання, а іноді й до повного його зникнення.