Як підготувати первiстка
до народження брата або сестри

В який перiод почати готувати первiстка до народження брата або сестри? І чи не простіше поставити перед доконаним фактом? Подібні питання далеко не такі прості і наївні, як може здатися на перший погляд. Почнемо з віку.

2-3 роки. Дво-трирiчна дитина, як правило, ще не дозріла до бажання обзавестися братиком чи сестричкою. І це зрозуміло. Вона тільки-тільки почала пізнавати світ і відчуває себе в ньому ще дуже невпевнено. Багато малят дичаться чужих, плачуть, коли мама збирається кудись піти, важко переносять збої в режимі дня. Роль покровителя їм поки не під силу. Вони навіть в компанії однолітків часто не потребують, цілком задовольняючись найближчими родичами. Та й ті, хто начебто грає з іншими дітьми, в основному, грають поруч, але не разом. А в спільну гру їх здатний залучити лише старший.

Тому розраховувати на ентузіазм дво-трилітки по відношенню до майбутнього немовляти не варто. Навіть якщо він спочатку виникне, швидше за все, довго не протримається. Таку дитину можна поставити перед фактом або повідомити про прийдешні зміни, коли вони на носі. У ранньому віці для дітей вкрай важливі спокій і непорушність життя, а затяжне очікування тільки породить непотрібну тривогу. Але головне, не слід мусувати тему старшинства! Навпаки, намагайтеся підкреслювати, що тепер у вас будуть два малюки. І хоча один, звичайно, більший, він, тим не менше, все одно малюк. Інакше у старшого досить швидко з'являться ревнощі або прихована образа за урізане дитинство.

У багатьох дітей такого віку незабаром після появи в будинку новонародженого намічається явний психологічний регрес: вони стають плаксивими, можуть припинити користуватися горщиком, вимагати соску (груди), від яких давно відмовилися. Коротше, бажаючи відвоювати у суперника увагу матері, поводяться, як немовлята. Помітивши подібні прояви, не дратуйтеся (як би ви не втомлювалися), а частіше беріть первістка на руки, саджайте до себе на коліна, похитуйте, говоріть з ним, як з малюком.

Бажано, щоб він спав у тій же кімнаті, що і молодший. Детально пояснюйте йому сенс своїх дій по відношенню до новонародженого. Це теж буде створювати у старшого таке необхідне йому відчуття спокою. Коли багато чого незрозуміло, маленькі діти починають хвилюватися і швидко «виходять з берегів». Але, звичайно, надто старатися в поясненнях до появи немовляти не варто, все одно до моменту його народження старший багато встигне забути.

Зате потім, коли малятко народиться, не лінуйтеся. Причому, прагніть підкреслювати, що ви дієте в інтересах старшого («зараз треба переповити крихту, покладемо в ліжечко і підемо готувати ТОБI вечерю»). Це потрібно тому, що дошкільнятам властива так звана центрованість мислення: вони відчувають себе центром всього, що відбувається і на будь-які зсуви в цій області реагують болісно. А тут все начебто залишається на звичних місцях, але горизонти розширюються.

4-6 років. Років до чотирьох-п'яти дітям, зазвичай, приїдається роль усіма опікуваних малюкiв. Це період зростання впертості, період першого бунту проти батьків, що відрізняється від підліткової кризи тим, що діти не протиставляють себе дорослим, а жадають зрівнятися з ними (природно, на свій дитячий лад).

Саме цей час психологічно найбільш сприятливий для появи наступної дитини. Хоча від багатодітних батьків з дітьми-погодками доводилося чути, що маленький інтервал між дітьми теж має свої психологічні переваги. Старша дитина не пам'ятає себе окремо від молодших, а тому у неї не виникає комплекс «поваленого принца». Коли ж різниця у віці між дітьми відчутна, старші діти звикають до свого становища єдиних і неповторних, і при народженні маленького в їх душі спалахують ревнощі.

Як підготувати чотири-п'ятирічку до появи в будинку малюка, багато в чому залежить від характеру старшого сина чи дочки. Наскільки вони конкурентні? З якими дітьми краще грати: з тихими чи рухливими, зі старшими чи з молодшими? Ким бувають в іграх: провідними чи веденими?

Якщо ваша дитина не терпить суперництва, психологічна обробка зажадає значних зусиль. Напирати тут слід на підвищення авторитету в очах оточуючих. Навіюйте приблизно таке: «Ні в кого з твоїх друзів немає молодших братів, а в тебе буде! Старших братів завжди поважають, ними пишаються». Скажiть, що в майбутньому дитина зможе керувати малюком, стане його вчителем і наставником. Але не налаштовувайте старшого на появу живої ляльки! Тому, не треба говорити, що ви купите йому братика. Адже «лялька» з часом почне проявляти непокорство, і у конкурентної дитини виникне відчуття, що її жорстоко обдурили. Краще всерйоз зайнятися привчанням старшого до пошуку компромісу. Робити це треба заздалегідь (коли народиться малюк, вам стане не до цього) і без прив'язки до немовляти, щоб у ревнивця не виникло стійких негативних асоціацій.

Дуже корисно затіяти гру в компроміси. Поясніть, що компроміс - це не коли поступається хтось один, а коли обидві сторони йдуть назустріч одна однiй і зупиняються приблизно посередині. Тоді ніхто не відчуває себе скривдженим, обділеним. Наведіть кілька простих прикладів і домовтеся про правила гри. Вони можуть варіюватися. Спочатку можна придумувати спірні ситуації і змагатися в пошуку найбільш вдалого компромісного рішення. А можна відразу втілити ці принципи в життя і за кожне вдале вирішення конфлікту набавляти по балу. За десять або п'ятнадцять набраних балів дитина отримує приз. За незгоду прийти до компромісу - мінус одне очко.

З поступливими дітьми цього віку справи йдуть набагато простіше. Їм потрібен не вірний паж, а товариш для ігор. Вони, зазвичай, без попередньої підготовки iз задоволенням піклуються про маленьких. Тут важливо тільки, щоб вони не розраховували відразу отримати довгоочікуване. Поясніть, що немовля спочатку буде абсолютно безпорадне, і з ним треба поводитися дуже обережно. Але ні в якому разі не ізолюйте старшого, адже навіть сама дружелюбно налаштована дитина може перегоріти і охолонути. Ви ж потім будете ображатися на її байдужість, а то й ворожість по відношенню до брата чи сестри.

Психологічну підготовку первістка краще почати за пару місяців до пологів. Дошкільнята не люблять довгого очікування, у них воно незабаром змінюється роздратуванням і досадою. До того ж, якщо надто педалювати тему майбутнього народження малюка, у старшого можуть прокинутися ревнощі. Так що, діяти треба тактовно, відстежуючи реакції дитини і вчасно коригуючи свою поведінку. Зрозуміло, дітей 4-6 років вже слід орієнтувати на роль маминих помічників. Але, знову-таки, не дуже старайтеся, адже насправді ці діти теж ще маленькі, і бути з ранку до ночі старшими їм не під силу. У 4-6 років дитяча поведінка дуже успішно змінюється за допомогою лялькового театру. Так що, заздалегідь розігруйте ряд епізодів, які потенційно можуть стати для старшої дитини джерелом напруги.

Припустимо, дитині хочеться пограти з вами, а малюк плаче, і ви змушені його сповивати або годувати. Як уникнути конфлікту? Чим зайнятися в цей момент старшому? Які почуття буде він відчувати? Як ви винагородити його за терпіння? Підказуйте шляхи виходу з важкої ситуації, пропонуйте правильні моделі рішення.

Або інший епізод. Гості, що прийшли, голосно захоплюються немовлям, а старшій дитині (не обов'язково вашiй, це може бути якийсь інший хлопчик чи дівчинка) стає прикро. Розіграйте два варіанти розвитку подій: позитивний і негативний. Наочно покажіть, що ображаючись, людина робить гірше, перш за все, самiй собі, тому що позбавляється радості, цікавого спілкування та іншого. І що гості зовсім не хотіли нікого образити. Адже немовлята нічого поки що не вміють, навіть сидіти не можуть, і люди просто розчулюються тому, які вони маленькі й зворушливі. Скажіть, що старшою дитиною всi теж тішилися, коли вона була немовлям. Але зараз вже підросла і знаходиться в ще більш виграшному становищі, оскільки вміє вже дуже багато чого: і малювати, і ліпити, і розповідати вірші, і допомагати батькам в самих різних справах. Так що, отримує похвали заслужено, за свої добрі вчинки та досягнення. Запропонуйте розіграти цей сюжет у сценках лялькового тетру. Не застрявайте на неприємних переживаннях старшої дитини, а обов'язково виводьте «актора» на позитивне рішення проблеми і переконуйте, що старшим бути куди цікавіше.

7-11 років. Тут свої особливості. Довго пояснювати дітям такого віку, що таке немовля, вже не потрібно. Завищених очікувань щодо швидких спільних ігор у них теж немає - занадто велика різниця в роках. У 7-11 років багато дівчаток із задоволенням бавляться з малюком: у них прорізається материнський інстинкт. Та й хлопчаки охоче беруть на себе роль опікунів. Дорослі тільки повинні показувати, що цінують їх заслуги. І, зрозуміло, залишати дітям час на ігри і прогулянки з друзями.

Що ж, виходить суцільна ідилія? О ні, так сказати не можна. Деякі діти, навпаки, приймають ідею обзавестися братиком чи сестричкою в багнети. Причому, останнім часом такі випадки почастішали. Принаймні, батьки скаржаться на це набагато частіше, ніж раніше. По-перше, школярі часто-густо чують нарікання батьків на дорожнечу і розуміють, що з народженням малюка їм буде перепадати менше солодощів, іграшок та інших матеріальних благ. У тих сім'ях, де дітей в дусі нових віянь намагаються орієнтувати на індивідуалізм, це дуже навіть серйозний аргумент. По-друге, знизилося число сімей з двома дітьми (про багатодітних і говорити нічого). І якщо раніше егоїстична дитина не заперечувала проти народження малюка тому, що не хотіла опинитися гіршою за інших (як це, у стількох хлопців є молодші сестрички чи братика, а в нього немає?), то тепер вона не відчуває себе обмеженою: в інших нема - і їй не треба, тим більше, що не дуже-то й хотілося. Ситуація неприємна. Особливо якщо врахувати, що в цьому віці дитинi вже набагато важче перемкнути на інше. Дошкільник сказав і забув, а цей буде пам'ятати і повторювати з принципу!

Що робити? Перш за все, не доводити до відкритого зіткнення. Існує безліч обхідних шляхів, що дозволяють з'ясувати, чи готова дитина поділитися з немовлям вашою любов'ю. Ось один з найпростіших. Запропонуйте синові чи дочці пограти у гру: нехай виберуть якусь м'яку іграшку, сховаються за саморобну ширму (стілець, накритий ковдрою) і відповідають від імені свого персонажа на ваші запитання. Поговоріть з лялькою про те-iнше, а потім поцікавтеся, з ким вона живе, чи є у неї братики з сестричками, чи хоче лялька мати їх і як собі уявляє життя в родині, де кілька дітей.

Відповіді будуть дуже показові, адже діти, зазвичай, ототожнюють себе з обраним персонажем. Для старших дітей потрібно, звичайно, придумати цікавіше мотивування (наприклад, перевірка акторських здібностей) і трохи ускладнити завдання. Нехай не тільки дадуть відповіді на ваші питання, а придумають якісь епізоди з життя сім'ї, в якій з'являється друга дитина.

Потім, якщо реакція сина чи дочки вас не порадує, починайте «капати на мізки». Теж спочатку не прямо, а на нейтральних прикладах (з літератури, з життя друзів і знайомих). Зрозуміло, що для цього необхідний запас часу, тому заздалегідь промацайте ставлення первістка до можливості народження другого малюка. А коли опір одноосібника ослабне, залучайте його до підготовки приданого для новонародженого. Радьтеся з ним, але при цьому частіше з розчуленням згадуйте, як він сам був маленьким і як про нього всi дбали. Але, звичайно, не забувайте, що рішення про народження дітей приймаєте ви, а не ваш первісток. І не потурайте його егоїзму. Тим більше, що в положенні єдиної дитини в родині насправді набагато більше мінусів, ніж плюсів.