Всi статтi роздiлу

Здоровий дитячий егоїзм

Як часто ми чуємо дзвінкі хвалькуватi дитячi репліки, коли коротке «Я» не сходить з уст малюка у вигляді фраз: «Я бігаю найшвидше», «Я малюю краще всіх», «Я можу швидше за всіх переплисти через річку», «Я нічого не боюся». Чому діти себе так ведуть? Це цілком нормальна поведінка малюків. Треба зауважити, що це ще поки не зазнайство, не хвалькуватiсть, а потреба заявити про свої сили, про бажання зробити і те, і друге, і третє. Для дитини характерне прагнення всього позитивного щодо себе і причина цього - здоровий егоїзм. Поки її хвилюють тільки власне зростання і самоствердження, а почуття інших турбують мало. Ніколи не зупиняйте дитину в цьому процесі розвитку, адже її поведінка спонтанна і природна. І це етап, який проходять всі діти. Чи переросте здоровий егоїзм дитини зараз в нездоровий в майбутньому, залежить, звичайно, від виховання батьків.

Вплив соціуму. Треба пам'ятати, що в період чотирьох-шести років у дітей відбувається активне прагнення до самоствердження, і найбільш доступним способом є вираження себе через соціальні моделі поведінки і стереотипи. І егоїзм є однією з моделей поведінки в суспільстві. Наприклад, дитина може навчитися чому-небудь у своїх однолітків, перейнявши їх модель поведінки, наслідуючи в чомусь. І все одно буде прагнути зробити щось краще за них, про що і намагається відкрито заявити. На даному етапі розвитку в цьому немає нічого поганого. Адже дитина звикає і затверджується в суспільстві. Якщо ж дитина ізольована від соціуму, її потенціал не розвивається максимально, що впливає на дозрівання маленької особистості. Батькам необхідно показувати, що вони поважають думку дитини навіть в тому випадку, якщо їх власна йде в розріз з дитячою. Така повага - основа дитячої відвертості і любові до батьків.

В іншому випадку, будучи не впевненою у повазі і підтримці, дитина виросте мовчазною і буде соромитися висловлювати свою думку відкрито. А, можливо, взагалі буде уникати відвертого спілкування з батьками. До речі, сюди можна віднести і довірчі відносини між вихователем (педагогом) і дитиною теж. Адже саме з цими людьми дитина проводить більшу частину дня в дитячому садку чи школі. В цьому віці у дітей створюється емоційний фундамент на все життя. Закладається раціональна основа для подальшого розвитку особистості. Незважаючи на те, що дитина поки прагне до самоствердження, намагаючись заявити: «Я краща», з кожним днем вона буде ставати все більш критичною до себе, буде зважено оцінювати ситуації для подальшого вибору. Але вона, як і раніше, відкрита всьому новому.

Моделі виховання. Немає батьків, які б свідомо виховували в своїх дітях егоїзм. Проте, причин для появи дитячого егоїзму і без цього вистачає. Незважаючи на все, дитячий егоїзм можна виправдати, тим більше, що сама дитина не винна, адже егоїзм десь інстинктивний, як спосіб захисту себе, і лише частково прищеплюється (несвідомо) батьками. Риси егоїзму починають проявлятися в дитини і тоді, коли батьки задовольняють всі її забаганки і примхи, прагнучи створити для неї щасливе дитинство. Вони задаровують дитину іграшками, віддають найсмачніше, потурають її «купи, хочу, принеси». Коли дитина маленька, ця тиранія не обтяжує батьків, а скоріше приємно тішить. Але дитина росте. Забавні примхи стають стійкими рисами характеру. Зростають вимоги і вже потрібні не іграшки, а дорогі речі: велосипед, кишенькові гроші, комп'ютери та інше, чим можуть хвалитися другі діти в оточенні дитини. Нешкідливі «хочу» перетворюються на вимагання, і на той час син чи дочка, не навчившись рахуватися з положенням сім'ї, співчувати батькам, звикають думати тільки про себе і приймати батьківські турботи, як обов'язок. Це призводить до тих наслідків, які нам добре відомі - образи і нерозуміння батьків, чому їх діти стали черствими, жадібними, егоїстичними.

Егоїзм в дитині може бути вихований і самими батьками. Наприклад, у ситуації, коли немає любові і теплих відносин між мамою і татом, що терплять шлюбні узи заради дитини. У цьому випадку незближенi батьки всю не розтрачену подружню любов віддають дитині (зазвичай, молодшiй), в результаті чого дитина, не бачачи в сім'ї інших проявів любові, привчається до любові й уваги лише по відношенню до себе. Такому егоцентристу (не по своїй волі) важко потім пристосуватися в колективі. Але найгірше те, що, не бачачи любові батьків один до одного, дитина не зможе навчитися любити (але не закохуватися) і не зможе створити надалі нормальну сім'ю. І в цьому випадку, шкода не тільки дитину, а й батьків. Адже вони, віддавши все тепло душі дитинi і сподіваючись на відповідну віддачу, відчувають гірке розчарування не тільки в дитині, а й у житті взагалі. Боляче жити все життя з нелюбою людиною і сподіватися на любов і турботу дитини, а в результаті випробувати лише розчарування. Проте, провини дитини в цьому немає, вона сама - жертва, адже в сім'ях, де немає любові між батьками, дитина не тільки не може навчитися любити, але може перейняти і негативне ставлення батьків один до одного у вигляді неприязні чи презирства до протилежної статі. А це - серйозна перешкода не тільки для створення гармонійної сім'ї, а й просто для зближення з особистістю протилежної статі.

Вирішення проблеми. Як не допустити, щоб поки нічого не значущий дитячий егоїзм не став основою поведінки в дорослому житті? Батьки повинні придивлятися до поведінки своїх дітей як вдома, так і в дитячому колективі з самого раннього дитинства. Якщо ви помітите, що у вашої дитини егоїстичні риси характеру виявляються досить часто і агресивно, задумайтеся над тим, чи надаєте ви їй можливість проявляти турботу про інших, любити ближніх. Не варто розраховувати на те, що дитина сама все зрозуміє, коли стане старшою. Спонукайте дітей до розкриття власного таланту, оригінальності та спонтанності, не боячись в них зростити манію величі. Заохочуйте розповіді і роздуми про свої переживання, внутрішній світ. Допомагаючи дитині, не вирішуйте за неї проблему, а лише наштовхуйте на роздуми, щоб вона сама розуміла, що добре, а що погано. Саме такими нескладними методами ви зможете виростити справжню благородну людину з відкритим серцем, що бажає нести у світ радість, а не прагне роздобути все тiльки заради себе.
 

Iншi статтi роздiлу:
Щастя залежить вiд виховання
Як виростити щасливу дитину
Коли потрiбне покарання
Виховання самостійності
Проблема статевого виховання