Що означає бути читачем

Як навчити дiтей, розпещених комп'ютером, читати захоплено і самовіддано? Коли майбутній першокласник починає більш-менш впевнено прочитувати сторінки з букваря, батьки зітхають з полегшенням: все, справу зроблено, читати навчилися! Однак від уміння жваво складати букви в слова і речення до справжнього осмислення тексту відстань не менша, ніж від перших кроків однорічного малюка до сходження на Еверест. І пройти цей шлях без вашої допомоги навряд чи вдасться.

Народжені інформаційною революцією. Ще років 20-30 тому будь-яка дитина в читаючiй сім'ї, якщо у неї не було логопедичних проблем, ставала активним читачем, причому найчастіше без будь-яких особливих педагогічних хитрощів. Однак сьогодні, подобається нам це чи ні, книга перестала бути єдиним джерелом знань. З'явилася можливість отримувати необхідну інформацію з Інтернету, та й старе добре телебачення не здає позицій. Інформація ця організована і структурована інакше, ніж у книгах, і не володіє звичними функціями тексту. Цілком можливо (і це підтверджують вже новітні дослідження в області нейропсихології), що при роботі з комп'ютерними файлами включаються інші відділи мозку, ніж при роботі з книжковими текстами.

Ми можемо скільки завгодно нарікати з цього приводу, але зупинити бурхливий ріст інформаційних технологій неможливо, а головне - абсолютно безглуздо, як неможливо й безглуздо намагатися заборонити дітям користуватися сучасними носіями інформації. Але треба дуже чітко розуміти: сьогодні дітей, як ніколи раніше, потрібно вчити читати книги і сприймати це заняття, як задоволення. Самі по собі вони цьому не навчаться. І важливо встигнути раніше, ніж дитина познайомиться з безмежними можливостями електронних носіїв.

Бути читачем - це як? Що взагалі означає - бути читачем? Вступати у внутрішній діалог з автором і героями, співпереживати їм, приміряти на себе їхній досвід. Дитина, привчена до активного читання, малює улюблених літературних героїв, розігрує вистави з їх участю, придумує нові повороти сюжету, навіть бачить їх уві сні. Все нам знайоме з власного дитинства, зараз саме час згадати про це і поділитися спогадами з дітьми.

Прекрасно, якщо читач не просто стежить за сюжетом, а замислюється: «чому герой вчинив так, а не інакше?», «що з ним буде далі?», «чим закінчиться історія?» Такі питання непомітно розвивають навички текстового мислення, без якого неможливе нормальне навчання. Під текстовим мисленням сучасна педагогіка розуміє вміння читати, аналізувати та інтерпретувати тексти різного рівня складності, а також створювати власні тексти.

Виховання читача. Отже, щоб стати читачем активним, думаючим, творчим, необхідно докласти певних зусиль.
* Сімейнi читання. Навіть якщо син чи донька вже навчилися читати самі, вони як і раніше потребують того, щоб їм читали вголос. Батьківське читання визначає для дитини зону найближчого розвитку: те, що вона ще не в змозі сьогодні прочитати сама, сприймає з вашого голосу і, якщо книга сподобається, через деякий час обов'язково повернеться до неї ще раз, вже самостійно.
* Рольова гра: діти дошкільного віку поки ще не здатні до усуненого аналізу прочитаного. Вони сприймають текст цілісно й емоційно. І найкращий спосіб зрозуміти його і осмислити - рольова гра. Запропонуйте пограти, наприклад, в Малюка і Карлсона, у Вінні-Пуха та П'ятачка, придумати продовження улюбленої історії. Наприклад, як склалася доля Дюймовочки після зустрічі з ельфами, що сталося б, якби Червона Шапочка не зустріла вовка, і т. д.
* Сімейний театр. Хороший спосіб вжитися в текст - поставити домашній спектакль, ляльковий чи драматичний. Якщо в процесі рольової гри дитина перевтілюється в свого героя і разом з ним пливе за течією сюжету, то спектакль дозволяє відсторонитися від тексту, подивитися на нього дещо з боку і поділитися своїм прочитанням з глядачем.
* Ілюстрування. Придумуючи малюнок до улюбленої казки, дитина заново проживає текст, аналізує його окремі фрагменти і мотиви, приміряє на себе різні ролі, навчається виділяти головне й відкидати другорядне. Тому так корисно грати в художників. Щоб було цікавіше, можна, наприклад, зробити комікс або навіть створити за допомогою нескладних анімаційних програм мультик, випустити власне ілюстроване видання казки, що сподобалася. Нехай маленький читач намалює одну і ту ж сцену з точки зору різних персонажів: наприклад, Альонушки, Баби-Яги, мишки («Гуси-лебеді»).
* Читання про себе. Доведено, що при читанні про себе рівень та швидкість сприйняття тексту збільшуються в кілька разів. Лише читаючи про себе, дитина залишається сам на сам з книгою: іде «третій» - читає вголос дорослий, спілкування з яким в процесі читання відсувало на задній план діалог власне з книгою.

З книгою наодинці. Самостійне читання - процес дуже делікатний і навіть інтимний. Тому регулювати його потрібно непомітно, поволі формуючи читацький смак.
* Не нав'язуйте дитині книгу, якщо вона не хоче це читати: вибір книг у чомусь залежить від характеру, психологічного типу, і її смак зовсім не обов'язково збігатиметься з вашим.
* Не квапте маленького читача. Читання - не пожежа, і в кожного свій темп сприйняття тексту: одні діти начебто «заковтують» книги одну за одною, інші читають потихеньку, смакуючи кожне слово, насолоджуючись тими епізодами, що сподобалися.
* Не треба забороняти дитинi кiлька разiв читати одну книгу. Багато психологів і педагогiв вважають, що багаторазове перечитування якраз і свідчить про усвідомлену читацьку творчість.
* Не вимагайте неодмінно переказувати прочитане вам, не перевіряйте на знання тексту. Читання - не навчання, не обов'язок, а задоволення.