Початок шкiльного життя

Дитина пішла в школу. Це хлопчик чи дівчинка, першокласник і першокласниця, з властивими їм особливостями сприйняття, мислення, мовлення, емоцій, з особливою організацією мозку, з різними установками, типами характеру і поведінки, різні за своїм біологічним віком. Це важка справа - почати шкільне життя. Звикання до школи, до нового укладу життя, до нових вимог називається шкільною адаптацією, і в одних протікає легко і швидко, а в інших - важко і довго. Хто ж важче адаптується до нової ситуації? Зазвичай, це хлопчики. Дівчатка більш товариські, контактні, легше перебудовують свої відносини, підлаштовуються під ситуацію. Хлопчики при будь-якій зміні звичного життя страждають більше. Але от парадокс: самі хлопчики значно частіше, ніж дівчата, прагнуть до нового, до змін у житті, самі змінюють ситуацію. Це вони йдуть в походи і за відсутністю непрохідних джунглів, лізуть в незвідані нетрі будівництв, горищ і підвалів.

Різні здібності. Хлопчики і дівчатка 6-7-ми років готові до шкільного навчання дуже неоднаково. Відмінності полягають в дещо кращiй інтелектуальнiї та емоційно-особистісншй готовності дівчаток, через що вони, опинившись в початковій школі, мають ряд переваг. Тому не випадково шкільна успішність хлопчиків і дівчаток у першому класі також різниться. Зокрема, усереднена оцінка успішності хлопчиків з основних предметів дорівнює 3,9 бала (за традиційною 5-бальною шкалою), а у дівчаток - 4,3 бала. Природно, що не на користь хлопчиків розрізняється і фізіологічна "ціна", яку "платить" організм дитини за процес навчання. Так, до кінця навчання у першому класі стомлення у хлопчиків, в середньому, в 6 разів вище, ніж у дівчаток.

Шкільна успішність хлопчиків і дівчаток багато в чому залежить від вроджених особливостей функціональної організації мозку. Вважається, що у хлопчиків довше дозріває ліва півкуля, а у дівчаток - права. Дівчата, в цілому, вважаються більш "мовними", вони раніше починають говорити, а значить, і всі психічні функції, які з'являються після виникнення мовлення, розвиваються вже на цьому тлі. Їм звичайно легше вчитися в школі, принаймні, у початковій і середній. Хлопчики часто починають говорити трохи пізніше, і до певного віку їх психічний розвиток проходить без пресингу власної мови. Зате у них раніше формується спеціалізація правої півкулі мозку по просторово-часовiй орієнтації.

Звертає на себе увагу ще й та обставина, що у дівчаток оцiнки за рік з різних предметів відрізняються незначно, звичайно, не більше ніж на 1 бал. У хлопчиків відомості частіше рясніють повним набором з "трійок", "четвірок" і "п'ятірок". Можливо, це пов'язано з тим, що хлопчики болючіше реагують на необхідність використовувати різні типи мислення, залежно від предмета. А ось дівчатка з успіхом застосовують одну й ту ж тактику при вивченні зовсім різного матеріалу.

Багато що залежить від темпераменту. Вельми значний внесок у шкільну успішність першокласників привносять індивідуально-типологічні особливості, зокрема, всім добре відомі типи темпераменту. Нагадаємо, що їх всього чотири: холерик, сангвінік, флегматик і меланхолік. Так от, найбільше проблем з отриманням високих оцінок відчувають хлопчики-меланхоліки і дівчатка-холерики. Цілком ймовірно, труднощі в одержанні високих оцінок у дітей з даними типами темпераменту багато в чому визначаються невідповідністю їх поведінки стереотипним уявленням про мужність і жіночність яких дотримується переважна більшість людей, в тому числі і вчителi. Так, хлопчики-меланхоліки дуже вразливі і повільні. Їм не вистачає жвавості, активності, прагнення відстоювати себе і свою позицію. У випадку невдач вони можуть і поплакати. Зрозуміло, така поведінка розцінюється, як не зовсім хлоп'яча, і частенько засуджується не тільки однолітками, а й самим учителем.

Дівчатка-холерики, навпаки, занадто активні, самостійні, бойки, запальні, неспокійні і непосидючі. У конфліктних ситуаціях вони активно відстоюють себе, часом із застосуванням рукоприкладства, що зовсім не радує оточуючих. Та й висидіти протягом 40 хвилин на одному місці для такої дівчинки проблематично.

Найбільш вдалим з точки зору навчання в початковій школі є сангвінічний тип темпераменту, особливо для хлопчиків. Діти даного типу в міру активні і живі, вони дуже товариські, позитивні, помірно агресивні і тривожні. Саме сангвініки доставляють вчителю початкових класів найменше проблем. Однак треба зауважити, що, починаючи приблизно з середньої школи, тип темпераменту дитини перестає бути одним з визначальних чинників досягнення високих оцінок, і часом "незручний" холерик опиняється в числі найсильніших учнів, тоді як усіх влаштовує сангвінік, що переходить в розряд безнадійних трієчників.

Тривожність. Чималий інтерес представляє і внесок у шкільну успішність такої психологічної складової, як особистісна тривожність дитини. Зокрема, у хлопчиків середньо-високі і декілька завищені значення особистісної тривожності мають стимулюючий вплив на шкільну успішність. Природно, що коли особистісна тривожність занадто сильно виражена, добре вчитися такий хлопчик не зможе. Як мовиться, все добре в міру. А ось у дівчаток спостерігається діаметрально протилежна картина: найвищі оцінки отримують дівчатка, які мають середні і дещо знижені індивідуальні значення особистісної тривожності. Підвищені ж значення вираженості даної психологічної характеристики приводять до формування боязні школи і шкільної неуспішності. Пояснюються такі відмінності тим, що підвищена тривожність у хлопчиків і дівчаток по-різному впливає, перш за все, на мотиваційний компонент навчальної діяльності. Так, виявилося, що підвищена тривожність змушує хлопчиків всерйоз потурбуватися і одержуваними оцінками, і власною відповідністю статусу школяра - практично дорослої самостійної людини. Природно, що подібні турботи дуже позитивно позначаються на якості роботи дитини з навчальним матеріалом.

Підвищена ж тривожність у дівчаток зовсім не викликає хвилювань з приводу отримуваних оцінок, зате викликає серйозну стурбованість міжособистісними взаєминами з дорослими і однолітками. Ось і виходить, що підвищена увага таких дівчаток до їх міжособистісних взаємин з оточуючими починає заважати навчальнiй діяльності і призводить, зрештою, до зниження шкільної успішності.

Освіта і агресивність. Розглянемо внесок у шкільну успішність ще однієї дуже цікавої особистісної характеристики - агресивності. Високий рівень агресивності призводить до значного зниження шкільної успішності, насамперед, у дівчаток. Цілком ймовірно, дане явище пов'язане з неузгодженістю високої агресивності, що знаходить своє відповідне вираження в поведінці зі сформованими в суспільстві стереотипами жіночності. У хлопчиків зниження успішності спостерігається тільки в тому випадку, якщо індивідуальні показники агресивності є дуже високими, виходячи за всі розумні діапазони. Цікаво також відзначити, що практична відсутність агресивності в структурі особистості, що формується у дитини, також призводить до зниження шкільної успішності, що, ймовірно, вказує на зниження енергетичних ресурсів організму таких дітей.

Ось виявляється, які вони різні, хлопчики і дівчатка, першокласники і першокласниці. Як же їм важко, коли вчитель у школі і батьки вдома пропонують їм однакові шляхи до знання. А самі вони ще дуже малі і дуже погано знають самих себе, щоб вибирати і протоптувати власні стежки, пізнавати світ іншим способом, мислити інакше, ніж пропонує вчитель.

На замітку.
- Ніколи не порівнюйте хлопчиків і дівчаток, не ставте одних в приклад іншим: вони різні навіть за біологічним віком – дівчатка, зазвичай, старшi за ровесників-хлопців.
- Не забувайте, що хлопчики і дівчатка по-різному бачать, чують, сприймають на дотик, по-різному сприймають простір і орієнтуються в ньому, а головне - по-різному осмислюють все, з чим стикаються в цьому світі.
- Не перестарайтеся, вимагаючи від хлопчиків акуратності і ретельності виконання вашого завдання.
- Намагайтеся, даючи завдання хлопчикам, як у дитячому садку, в школі, так і в побуті, включати в них момент пошуку, що вимагає кмітливості. Не треба заздалегідь розповідати і показувати, що і як робити. Слід підштовхнути дитину до того, щоб вона сама відкрила принцип рішення, нехай навіть наробивши помилок.
- З дівчатами, якщо їм важко, треба разом, до початку роботи, розібрати принцип виконання завдання, що і як треба зробити. Разом з тим, дівчаток треба поступово вчити діяти самостійно, а не тільки за заздалегідь відомим схемами, підштовхувати до пошуку власних рішень незнайомих, нетипових завдань.
- Вчіться разом з дитиною, об'єднуйтеся з нею проти об'єктивних труднощів, станьте союзником, а не противником або стороннім спостерігачем.