Найважливіша умова оволодіння знаннями

Повторення - найважливіша умова оволодіння знаннями, вміннями, навичками. Повторення є самим значимим етапом закріплення текстового або мовного матеріалу і його міцного збереження. Дослідження психологів дозволили виявити деякі закономірності процесу повторення. Перелічимо їх.

Встановили, що заучування протікає нерівномірно: слідом за підйомом у відтворенні може наступити деяке зниження. При цьому, зниження носить тимчасовий характер, тому що з новими повтореннями збільшується здатність до пригадування.
Заучування йде стрибками. Іноді кілька повторень поспіль не дають істотного приросту в пригадуванні. А потім при наступних повтореннях відбувається різке збільшення обсягу матеріалу, що запам'ятовується. Це можна пояснити тим, що сліди, якi залишаються кожен раз при сприйнятті, спочатку бувають недостатніми для пригадування. Потім же, після декількох повторень, вплив цих слідів позначається відразу. І, як наслідок, людина пригадує велику кількість інформації.
Якщо матеріал легкий для запам'ятовування, то перші повторення дають більший результат, ніж наступні. Кожне нове повторення призводить до незначного збільшення обсягу запам’ятованого матеріалу. Це пояснюється тим, що основна, легка частина, запам'ятовується швидко. А та, що залишилася, більш важка частина, вимагає більшої кількості повторень.
Якщо матеріал складний, то процес запам'ятовування протікає спочатку повільно, а потім швидко. Це можна пояснити тим, що ефект від перших повторень недостатній, і обсяг матеріалу, що запам'ятовується, збільшується лише при багаторазових повтореннях.
Повторення потрібні не тільки тоді, коли вчиться матеріал, але й тоді, коли треба закріпити в пам'яті те, що вже вивчили. При повторенні заученого матеріалу міцність та тривалість його збереження на багато разів.

Крім зазначених вище закономірностей процесу повторення, існують ще умови, що сприяють підвищенню ефективності запам'ятовування. Перш за все, дуже важливо, щоб повторення було активним і різноманітним. Для цього перед учнями ставлять різні завдання: придумати приклади, відповісти на питання, накреслити схему, скласти таблицю і т.д. Слід зазначити, що при активному повторенні активізуються сформовані зв'язки. В результаті процес запам'ятовування протікає більш якісно. Прикладом активного повторення може служити переказ після прочитання тексту.

Переказ - це не тільки розвиток мовлення, але й прекрасне тренування пам'яті. Під час переказу в корі головного мозку відбуваються потужні процеси обробки інформації. А під час повторного читання (пасивне повторення) активність мозку дуже мала. Шкільні вчителі добре знають: серед учнів, у яких виробилася звичка переказувати вивчений матеріал, не буває трієчників. Повторне читання не вимагає напруження сил, тому що в процесі його відбувається "впізнавання" знайомого матеріалу, що створює ілюзію знання. Насправді ж, матеріал не закріплюється в пам'яті.

Давно в одному з інститутів провели наступний експеримент. Чотирьом групам студентів читали один і той же уривок лекції. В першій групі "для надійності" прочитали його чотири рази. У другій - три рази, але один раз студенти донесли його. У третій - два читання і два перекази, в четвертій - один раз прочитали і три рази переказали. Різниця в засвоєнні матеріалу була настільки разючою, що висновок був зроблений однозначний: аовторне (і багаторазове) читання навчального матеріалу - марна трата часу! Для ефективного запам'ятовування важливо активно повторити (переказати) матеріал.

Слід зазначити різницю між мнемотехнічним повторенням і повторенням у звичному значенні цього слова. Зазвичай, ми повторюємо, щоб запам'ятати, а мнемоністи повторюють, щоб зберегти вже запам'ятоване. Вони запам'ятовують матеріал без помилок ще до повторення і повторюють для того, щоб зберегти його в пам'яті. Точну інформацію можна повторити по-різному. Виділяють два рівні уявного повторення.

Перший рівень. Подумки повторюються тільки вертикальні послідовності асоціацій ("ключі"). Так, наприклад, на послідовність предметів (метод Цицерона) може бути закріплена будь-яка послідовність, наприклад, список справ. Згадавши послідовність предметів, ми пригадаємо і список справ. На таке уявне повторення йде, зазвичай, лише кілька секунд. Другий рівень. Повторення з пригадуванням всієї інформації. При цьому згадуються не тільки вертикальні послідовності, а й горизонтальні. Весь матеріал повторюється подумки від початку до кінця. В тому випадку, якщо запам'ятовували великий обсяг точної інформації і на його відтворення знадобиться багато часу, то потрібно розбити його на частини. Спочатку повторити першу частину, потім зробити перерву. Потім другу частину і зробити перерву, і т.д. Досить часто в дитини не вистачає терпіння або сил повторити весь великий матеріал, вона швидко втомлюється і починає чергове повторення з самого початку. Тому, краще повторювати з того місця, де зупинилися, тобто припинили повторення.

Іншою важливою умовою ефективного запам'ятовування і збереження матеріалу в пам'яті є його правильний розподіл у часі. В психології відомі два способи повторення: концентроване і розподілене. При першому способі матеріал заучується в один прийом, повторення слідує одне за іншим без перерви. Наприклад, якщо для заучування вірша потрібно 12 повторень, то дитина 12 разів поспіль читає його, поки не вивчить. При розподіленому повторенні кожне читання відокремлене від іншого деяким проміжком часу.

Проведені дослідження показують, що розподілене повторення раціональніше концентрованого. Воно економить час і сили, сприяючи більш міцному засвоєнню знань. В одному з досліджень дві групи дітей заучували вірш різними способами: перша група - концентрованим, друга - розподіленим. Повне заучування при концентрованому способі зажадало 24 повторення, а при розподіленому способі - лише 10, тобто в 2,4 рази менше. При цьому, розподілене повторення забезпечує і більшу міцність знань. Тому досвідчені педагоги повторюють з дiтьми навчальний матеріал протягом цілого року. А для того, щоб не знизилася активність учнів, вони використовують різні прийоми повторення, включаючи матеріал в нові зв'язки.

Заучувати матеріал відразу, до кінця і повністю не рекомендується. Куди корисніше при першому знайомстві з матеріалом завчити не все. А лише через деякий (хоча й невеличкий) час можна звернутися до нього вже з метою заучування. Такий нехитрий прийом призводить до помітного зменшення кількості повторень, необхідних для повного оволодіння матеріалом. З чим же це пов'язано? В психології існує таке поняття, як ремінісценція. Суть цього явища полягає в тому, що в процесі відстроченого відтворення з'являються елементи, які не були відтворені негайно після пред'явлення матеріалу. Іншими словами, через деякий час згадується більше, ніж згадалося одразу. Таким чином, продуктивність відстроченого відтворення (через деякий час) набагато вище безпосереднього після запам'ятовування.

У проміжках між запам'ятовуванням і відтворенням відбувається додаткове неусвідомлюване закріплення інформації. Чим більш повно і жорстко запам'ятовується матеріал, тим менша ймовірність виникнення ремінісценції, поліпшення відстроченого відтворення. Це, втім, і природно: якщо ви зазубрите текст дослівно, то поліпшуватися відстроченому відтворенню вже нікуди, а ось погіршуватися - це, будь ласка, що воно справно і робить. Саме з цією обставиною і пов'язана вимога - не відразу, по рядку, по абзацу або як ви звикли працювати, заучуючи який-небудь текст, доводячи відтворення до абсолютного результату. Це в усіх відношеннях шкідливо.
 

Iншi статтi роздiлу:
Екстернат замiсть школи
Початок шкiльного життя
Вивчення рідної мови
Адаптація до школи
Білінгвальне навчання