Особливостi гiперактивних дiтей
Не кожен активний, впертий, неслухняний малюк - гіперактивний (це вже діагноз). Як поводитися з такою дитиною? Гіперактивними можуть ставати недоношені, народжені в результаті патологічних пологів або з допомогою
кесарева перетину діти, малюки-штучники, а також тi, що перенесли якісь захворювання в грудничкового віці.
Справжній гіперактив не може зосередитися (у нього дефіцит уваги), він нерідко імпульсивний, настрій його часто коливається до агресій. Він постійно в русі і не здатний себе контролювати. Навіть стомившись, він продовжує бути активним, а остаточно вибившись із сил, починає плакати і істерити. Його надзвичайно важко вкласти спати, а якщо він і спить, то уривками. Така дитина, зазвичай, просто некерована, абсолютно не реагує на обмеження або заборони, причому, веде себе так в будь-яких умовах (вдома, в дитсадку, в школі, на дитячому майданчику, в магазині, в дитячій поліклініці і т.д.). Вона часто провокує конфлікти, при цьому не контролюючи власну агресивність, штовхається, кусається, б'ється, пускаючи в хід будь-які підручні засоби (каміння, палиці, іграшки). Гіперактивнiсть легко визначити і по тому, як дитина багато і швидко говорить, ковтаючи слова, не дослухуючи, перебиваючи, ставлячи питання і рідко вислуховуючи відповіді.
Спілкування з гіперактивними дітьми має свої особливості:
1. Батьки повинні бути терплячими і хоча б зовні спокійними. Вони не повинні кричати на таку дитину, їм слід стримувати свої емоції.
2. Не слід влаштовувати в покарання мовчазні бойкоти, цим можна домогтися лише зниження самооцінки дитини, поселивши в нiй почуття провини, свідомість того, що вона погана, неправильна, не може догодити ні мамі, ні татові.
3. Потрібно весь час пам'ятати про те, що у вихованні гіперактивного малюка рекомендується уникати двох крайнощів: пред'явлення йому завищених вимог і прояви надмірної м'якості.
4. Гіперактивного треба якомога частіше хвалити за будь-які дрібниці, оскільки він найкраще реагує на схвалення, похвалу, негативно відгукуючись на будь-яке покарання, а нерідко і зовсім не реагуючи навіть на фізичне. Особливо потрібно не забувати хвалити і заохочувати його (тими ж подарунками, прогулянками, відвідинами кінотеатрів, екскурсіями) за виконання будь-якої справи, що вимагає концентрації уваги. А якщо все-таки і карати, то не фізично, а позбавляючи на деякий час перегляду телевізора, прогулянки. При цьому, покарання повинно слідувати відразу ж після його провини.
5. Необхідно якомога частіше обіймати таку дитину, для неї дуже важливий фізичний контакт з батьками.
6. Слід якомога більше часу проводити з малюком, залучаючи його не тільки в розваги, а й у спільні справи.
7. Потрібно захищати від внутрішньосімейних конфліктів.
8. Не рекомендується відвідувати місця великих скупчень людей, щоб уникнути перевтоми, пов'язаної iз зайвими враженнями. Краще організовувати iгри з одним партнером.
9. Бажано якомога раніше почати привчати до пасивних ігор - ліплення, збирання пазлів, конструкторів і т.д. Якщо ж спочатку буде дуже важко всидіти на одному місці і малюк стане відволікатися, потрібно піти за ним зі словами: «Тобі це цікаво? Давай подивимося (зробимо це) разом». Але потім, після того як дитина задовольнить виниклий інтерес, повернутися до попереднього заняття і постаратися довести його до кінця.
10. Не слід нічого категорично забороняти. Краще спробувати переключити увагу на щось інше, запропонувати цікаву альтернативу.
11. Не можна перевантажувати увагу гіперактивного малюка, потрібно давати йому відразу не більше одного завдання.
12. Повинні бути чіткий розпорядок дня і певне (нехай спочатку й невелике) коло обов'язків, виконання яких не потрібно забувати контролювати, а потім заохочувати.
13. Слід привчати до виконання фізичних вправ на повітрі, здійснювати прогулянки по парку (лісопарку) або по скверу. Не потрібно стримувати бажання досхочу побігати, пограти, покидати палиці, каміння (звичайно, тільки не в тварин, а тим більше не в людей!), дозволити виплеснути енергію.
14. Вже змалку рекомендується залучати до спорту або до занять танцями.
15. В оформленні кімнати не рекомендується використовувати яскраві кольори, а на місці (робочому столі) для занять не повинно бути відволікаючих предметів.
16. У раціоні повинно бути менше смаженого, солоного, гострого, копченого і більше вареного, тушкованого, а також свіжих фруктів, овочів.
17. Ніколи не слід забувати говорити малюку, як сильно ви його любите!
18. Для психологічної корекції поведінки непогано звернутися за допомогою до дитячого психолога.
19. Рекомендуються заняття для поліпшення концентрації уваги: арт-терапія (ліплення, малювання), а не вивчення іноземної мови; щоденні агресивні ігри (кидати камені в стінку на влучність, бити палицею по землі і т.п.); колективні спортивні ігри, плавання. Непогано застосовувати розслаблюючі «мяв»- або «гав»-вправи. Батьки і самі можуть запропонувати спільну гру: перевтілення в домашнього чотириногого улюбленця, скопіювавши його повадки, рухи, поведінку. Для чого потрібно розслаблено полежати в тій же позі, що й кішка або собака, а потім походити на четвереньках, помуркати, погавкати. I ще з допомогою фахівців можна проводити казкотерапію, а якщо це вже дитина шкільного віку, то і вчити розслаблятися за допомогою спеціальних релаксаційних прийомів або навіть медитативних вправ.
20. Якщо психологу не вдається скорегувати поведінку, потрібно йти не до цілителів, а до невропатолога чи, може, навіть до психоневролога. Лікар спочатку обстежує (ЕКГ, МРТ) і, якщо буде потрібно, призначить лікування. Зазвичай, рекомендується прийом ліків, що підживлюють мозок, а також тих, що гальмують реакції в головному мозку.