Механізм наслідування

Не можна забувати, що найперший і основний механізм отримання та закріплення життєвого досвіду дитини - наслідування. Це вже давно помітили і описали відомі педагоги і психологи, від класиків-біхевіористів початку ХХ століття до сучасних метрів психології. Що примітно, автори різних, нерідко суперечливих, педагогічних концепцій, таких, як вільний розвиток Монтессорі, духовно-творчий розвиток Р. Штайнера і, наприклад, колективно-трудове виховання Макаренко, однаково відводили механізму наслідування дуже важливе місце в становленні людської особистості.

Отже, самі перші уроки життя своїм малюкам дають їх власні батьки. Як тільки малюк почала сприймати себе, як окрему маленьку людину, у якої формуються власні бажання, вже є звички і засвоєні перші норми, він озирається навколо в пошуку відповідного об'єкта для наслідування. Поки весь світ - це батьки та інші родичі, що живуть на його території. Наслідувати їх малюк буде ситуативно, всім потроху, але найбільш значимий об'єкт, швидше за все, буде переважати.

Звичайно, цей механізм залишається з людиною не тільки в ранньому дитинстві - і в садочку, і в школі неодмінно знайдуться люди, у яких дитина буде переймати деякі схеми поведінки і мислення. Мінятися буде спрямованість процесу наслідування: в ранньому дитинстві дитина засвоює самі форми і схеми поведінки, не вникаючи у зміст, але з віком ми починаємо переймати у значущих оточуючих людей смисли, мотиви дій і вчинків. І той, самий перший зразок для наслідування, яким стали мама чи тато, назавжди залишиться ключовим, вирішальним у житті дитини.

Відразу варто відзначити, що сприйняте спочатку, як природне, з віком дійсно може піддатися переоцінці. Дорослішаючи, людина буде усвідомлювати, що неадекватна або асоціальна поведінка її батьків (сварки, алкоголізм, неповага один до одного і оточуючих, хамство, насильство) неправильна, адже, в результаті, дитина засвоює не тільки норми моральності своєї родини, а й загальнокультурні коди. Але дуже велика ймовірність, що засвоєна на підсвідомому рівні модель, якщо і не буде відтворюватися безпосередньо, продовжить невловимо управляти поведінкою вже дорослої людини, прирікаючи на постійну боротьбу з собою і стримування нездорових поведінкових реакцій.

Механізм наслідування з віком ускладнюється, і коли в ранньому дитинстві я просто «хочу бути, як тато», без будь-яких пояснень, то у старшому дошкільному віці ця аксіома вже починає вимагати пояснення «тому що». У школі механізм наслідування ускладниться суперечливим процесом соціальної адаптації, так як буде хотітися одночасно «бути, як усі» і знайти в собі щось особливе, чимось виділятися, при цьому, не конфліктуючи з референтною (тобто значущою, важливою для дитини) соціальною групою.

Можна сказати, що поступово в людині виробляються критерії вибору об'єктів для наслідування («чому саме йому?», «Які саме риси я хотів би бачити в собі з тих, які зробили його успішним?", i так далі). І саме в молодшому дошкільному віці ми в силах вплинути на ще не зміцнілу систему цих самих внутрішніх критеріїв. Педагоги в цьому відношенні рекомендують не лінуватися, ключові виховні моменти виділяти, підкреслювати, робити їх яскравими і однозначно зрозумілими для дитини.

Грамотні батьки успішно використовують механізм наслідування в ігрових, постановочних ситуаціях, в яких можна непомітно для малюка навчити його здоровим схемам вирішення труднощів, виробити потрібні якості. Тут же йдуть в хід і казкові сюжети «жив-був хлопчик, схожий на тебе», і перегляд мультфільмів, в яких головні герої поступають правильно і неправильно, з подальшим обговоренням (обов'язково потрібно після перегляду обговорити, чи зрозуміла дитина мотиви героїв, чи засвоїла урок, скорегувати малюка по ситуації). Також енергійним батькам приходить на допомогу театралізація. Наприклад, прищеплюючи дитині любов до домашніх справ, перетворюючи кожну дію в маленький ритуал, тобто, в чітку, яскраву і пам'ятну послідовність дій.

Якщо готуєте недільний сімейний обід разом, обов'язково варто довірити малюкові копіювання маминих дій в мініатюрі: наприклад, підготувати маленьку кольорову мисочку, де він буде місити тісто для фірмового маминого пирога, або посадити поруч, щоб разом загортати в млинці апетитну начинку. Варіантів маса. До речі, прибирання після приготування теж варто включити в цю корисну гру. Так процес засвоєння необхідних навичок буде проходити в цікавій ігровій формі.

Головне - показати дитині прості, доступні для наслідування дії, підкріпити їх яскравими постійними атрибутами та інструментами, якими буде користуватися сам малюк, і, звичайно, запастися терпінням: далеко не все виходитиме відразу і легко.