|
|
Всi статтi роздiлу
Підлітковий вік
Підлітковий вік - відповідальний період у становленні світогляду, системи відносин з іншими людьми, інтересів, захоплень і соціальної спрямованості дитини. Істотний розвиток зазнає її
самооцінка, яка нерозривно пов'язана з почуттям самоповаги, впевненості в собі. Підліток, з одного боку, прагне зберегти свою індивідуальність, бути собою, а з іншого - бути разом з усіма, належати групі, відповідати тим цінностям і нормам, які в цій групі прийняті.
Потреба бути собою - це прагнення до вдосконалення свого «я», до самопізнання і саморозкриття. Не випадково, саме в цей період підлітки починають цікавитися психологією, філософією, окультизмом. Відбувається становлення особистості або точніше її оформлення. Підліток переосмислює старі батьківські норми. Те, що раніше сприймалося як істина, піддається перевірці, причому, не тільки на теоретичному рівні. Підліток експериментує, пробує на смак життя, яке відкривається для нього з нової, невивченої сторони. Він вибудовує свої, особливі, іноді жахливі, іноді вражаюче прекрасні, але завжди ідеалізовані їм світи. Саме в цей період підліток відкритий до пізнання себе, щоб надалі взяти себе таким, яким він є. А прийняття себе - це вже ознака зрілої особистості.
Безумовно, все це непросто для підлітка. Йому належить пройти дуже складний шлях у своєму розвитку. В давнину дитина могла стати рівноправним членом суспільства, тільки витримавши обряд ініціації - випробування хлопчиків і дівчаток вогнем, смертю, болем. Не пройшовшi цього обряду так і залишалися в позиції дитини.
У сучасному світі, хочемо ми цього чи ні, наші діти часто самостійно шукають випробування. Більше того, чим активніше ми прагнемо уберегти їх від небезпеки, тим сильніша у них потреба в ризику, у перевірці самого себе на міцність. Тут важливо дотримуватися головної умови: дитина повинна відчувати підтримку та любов батьків, знати, що вони приймають її такою, як вона є в будь-якій ситуації. Йдеться про підтримку саме тоді, коли підліток її потребує, коли звертається за допомогою до батьків. Але це в жодному разі не гiперконтроль, не стиль поведінки і не потурання з боку батьків по відношенню до своєї дитини.
Прагнення до вдосконалення свого «я» невіддільне від неспокою, тривоги. Воно продиктоване страхом бути не собою, а кимось іншим, знеособленим, втратити самоконтроль, владу над своїми почуттями і розумом. Умовно страхи можна розділити на природні та соціальні. Природні страхи засновані на інстинкті самозбереження. Крім основних страхів своєї смерті і смерті батьків, вони включають в себе боязнь потвор, привидів, тварин, темряви, рухомого транспорту, стихій, висоти, глибини, замкнутого простору, вогню, крові, болі, несподіваних дзвінків і т.д.
Соціальні страхи - це страхи самотності, якихось людей, покарання, осуду з боку однолітків, боязнь запізнитися, не впоратися з почуттями, бути не собою, і т.д. Причому, з віком починають переважати саме соціальні страхи.
Зазвичай, підлітки прагнуть ретельно приховати свої страхи. Наявність стійких страхів свідчить про нездатність захистити себе, відсутність розуміння і підтримки з боку дорослих, якi не дають почуття безпеки і впевненості в собі, породжуючи настороженість і підозрілість. Надалі це обертається упередженістю у відносинах з людьми, конфліктами чи відходом від реальної дійсності - надмірним захопленням комп'ютерними іграми, вживанням алкоголю і наркотиків, членством в релігійних чи окультних сектах.
Ще не зміцніла психіка підлітка не виносить насильства над собою, тривалої гонки за престижем. Недарма нав'язливі страхи й думки типові для дітей і підлітків, які прагнуть не стільки відповідати загальноприйнятим нормам, скільки бути завжди першими, отримувати тільки вищі оцінки (синдром відмінника або синдром гіпервідповідальності). У таких підлітків загострене почуття власного «я», вони образливі і честолюбні, однобічно орієнтовані
на успіх, вони не визнають жодних відхилень від заданої мети і тим більше поразок. Напевно, багато хто може згадати випадки, коли у круглої відмінниці траплявся серйозний стрес із-за отриманої четвірки.
Крім того, нав'язування сучасних еталонів краси, в чомусь протиприродних людській природі, ідеалізованих (а для підлітка дуже важливо бути ідеальним, бути краще за всіх), змушує молодих дівчат звертатися до пластичного хірурга, відвідувати з небезпечною інтенсивністю солярії, відмовлятися від їжі. Кожен з цих випадків небезпечний ще й тому, що орієнтація тут йде не на розвиток свого внутрішнього потенціалу, своєї індивідуальності (яка може сприйматися підлітком, як несхожість, а, отже, поганiсть), а на бажання провести зовнішнє враження, яке може надавати руйнівну вплив на особистість.
Всі страхи підлітка просочуються нав'язливими думками, різного роду ідеями фікс, що породжує нав'язливі побоювання будь-якої невдачі, поразки, сорому і ганьби. Часто нав'язливі побоювання стосуються здоров'я, особливо якщо в родині хтось часто хворіє і ведеться багато розмов на цю тему. У недовірливих, схильних до занепокоєння підлітків можуть проявлятися нав'язливі побоювання, ніби їх ніхто не любить, не розуміє, що вони нікому не потрібні, що у них немає майбутнього, перспектив, можливостей, що все вже позаду і жити не має сенсу. Подібний нігілізм існування відображає неможливість досягнення ідеалу, викликає прагнення всім сподобатися, робити все так, як потрібно, як слід. Життя таких людей побудоване згідно з їх ілюзорним світом, в якому вони - заручники власних страхів. Страх сказати що-небудь не так або зробити погано, страх, що над тобою сміятимуться - все це прояви сором'язливості, якою страждають, перш за все, емоційно чутливі, вразливі підлітки.
У підлітковому віці структура особистості відрізняється нестабільністю, емоційною нестійкістю, сприйнятливістю до зовнішніх стимулів. Більше того, емоційні і психічні навантаження можуть спровокувати стрес. Звичайно, професійно вирішити проблему тривожного підлітка може тільки психолог. Це і індивідуальна робота, і тренінги, і комунікативні ігри (в залежності від глибинних проблем особистості). Тим не менше, роль батьків надзвичайно важлива. Тому ось кілька порад для батьків, дотримання яких допоможе уникнути розвитку страхів у дітей:
- Зайвий раз не демонструвати свою схильність до занепокоєння і сумнівiв;
- Не нав'язувати дітям такі правила та зобов'язання, виконати які вони не в змозі;
- Не читати постійно мораль про належну поведінку і не соромити за будь-якого приводу;
- Намагатися частіше бути прикладом впевненої, гнучкої і контактної поведінки;
- Не створювати проблеми там, де можна обійтися без них, і, перш за все, не драматизувати вже наявні труднощі в спілкуванні або наявний фізичний недолік;
- Не бути надмірно принциповими, максималістськи і безкомпромісно налаштованими, так само як і нетерпимими, непримиренними в судженнях і оцінках;
- Бути здатними до змін, не замикатися в собі і прагнути до різноманітності контактів з оточуючими людьми;
- Бути готовими приймати свою дитину з усіма її недоліками, помилками і промахами;
- Можна програвати тривожну ситуацію, при цьому корисно мінятися ролями, та й гумор не заважає, вже не кажучи про життєрадісну атмосферу гри, емоційну розрядку накопиченої нервової напруги і взаємного невдоволення.
Любіть своїх дітей і допомагайте їм!
|
|
|
