Всi статтi роздiлу
Від того, як харчується новонароджена дитина, як функціонує її кишечник, залежить і розвиток, і становлення імунітету, і навіть настрій. Вiн сам при найменшому неблагополуччi з боку травлення голосно сигналізує про це, вселяючи в своїх батьків ще більшу тривогу. Так що ж стоїть за більшістю випадків кишкових кольок, дитячих запорів, гіповітамінозів і неспокійної поведінки?
Кишечник та його мешканці. З'явившись на світ, малюк потрапляє з абсолютно стерильного середовища материнського організму в світ, заселений величезною кількістю різноманітних мікробів. Вона не може залишатися стерильною довгий час. Практично відразу після народження організм починає заселятися представниками мікробного світу. Кишечник частково заселяється мікробами ще в
процесі пологів, коли малюк просувається по родових шляхах матері. Після того, як в шлунок потрапляє перша порція їжі, кишечник стає середовищем існування багатьох мікроорганізмів. Їх кількість поступово зростає і, врешті-решт, стає настільки значною, що на кожні 3 грами калу припадає 1 грам мікробів! Проживання в кишечнику такої кількості мікробів дуже корисне не тільки мікробам, але й людині. Таке взаємовигідне співіснування людського організму і мікробів, що існують в кишечнику, називається симбіозом.
Всі мікроорганізми кишечника діляться на дві групи. Перша група називається облігатною флорою. Ці мікроби повинні бути присутніми в кишечнику обов'язково. Її складають мікроби, без яких не може бути ні нормального травлення, ні стійкого імунітету, ні гарного самопочуття. Це - біфідобактерії, лактобактерії та кишкова паличка. Також в цю групу входять бактерії-сапрофіти, що не роблять ніякого впливу на здоров'я людини - ні позитивного, ні негативного. Це бактероїди і ентерококи. Група облігатних мікроорганізмів сама велика, вона становить близько 97% від загального числа мікробів кишечника.
Друга група називається факультативною флорою. Її присутність в кишечнику не обов'язкова. Більш того, при несприятливих умовах, до яких відноситься зниження імунітету, інфекції, стрес, травма, погрішності в харчуванні, мікроби з цієї групи можуть стати патогенними (хвороботворними) і, розмножуючись у великій кількості, викликати клінічні прояви кишкової інфекції. Серед них є мікроорганізми, що іменуються умовно патогенними (клостридії, клебсієли) і мікроорганізми, присутності яких
у кишечнику в нормі бути не повинно. Це стафілококи, протеї, дріжджові гриби роду Кандіда. Будучи умовно патогенними для дорослої людини, для немовляти вони стають хвороботворними неодмінно, тобто, якщо у дорослого ці мікроорганізми викличуть захворювання тільки в певних випадках, то у дитини завжди.
Говорячи про мікроби, що живуть у кишечнику, не можна не зупинитися особливо на групі корисних мікробів. Це лактобактерії i біфідобактерії, які є захисним фактором номер один. Існуючи в кишечнику, вони, по-перше, створюють там умови, що абсолютно не підходять для життя хвороботворних мікробів. Таким чином, вони своєю життєдіяльністю забезпечують захист кишечника від надмірного зростання умовно-патогенних і патогенних мікроорганізмів. По-друге, ці мікроби стимулюють вироблення імунною системою власних імуноглобулінів - надійного щита на шляху інфекції ззовні. По-третє, біфідобактерії і лактобактерії сприяють виробленню в кишечнику природних
вітамінів, таких, як В1, В12 і фолієва кислота. По-четверте, ці мікроорганізми сприяють всмоктуванню в кишечнику таких важливих компонентів їжі, як залізо, кальцій і вітамін D. І, нарешті, вони стимулюють перистальтику (рухову функцію) кишечнику.
Правильне співвідношення числа бактерій в кишечнику дуже важливе, при його порушенні відбувається зниження іммунітету, а значить, підвищується ризик кишкових інфекцій, виникає гiповітаміноз, може розвинутися анемія через недостатню кiлькiсть поступаючого заліза і рахіт - через дефіциту кальцію та вітаміну D. Ось у чому полягає сенс цього симбіозу, ось яку ціну платять нам мікроорганізми за честь iснувати разом з нами!
Як формується мікрофлора? Отже, немовля народжується із стерильним кишечником. Зустрiч з оточуючими її в пологовому залі предметами стає першим зіткненням з мікробним світом, відмінним від материнського. У родових шляхах матері в нормі переважають лактобактеріі, біфідобактерії, кишкова паличка. Проходячи по родовим шляхах матері, дитина інфікується цими мікроорганізмами, і вони частково заселяють її кишечник. Проте цих мікробів недостатньо, та й імунна система новонародженого ще надто недосконала, щоб повноцінно протистояти натиску чужерiдних мікробів. Тому, в перші хвилини життя немовля кладуть мамі на живіт - її шкіра віддає частину своєї мікрофлори, захищаючи від первинного заселення чужими мікробами.
Але ще більш важливо перше прикладання до грудей. Коли новороджене немовля бере в рот материнський сосок, коли в його шлунок потрапляють перші краплі молозива, відбувається налагоджування фундаменту здоров'я. Молозиво матері є воістину криницею самих рiзних захисних факторів, обумовлених становленням як имунiтету, так і кишкової микрофлори. В молозиві містяться так звані біфідогеннi фактори, що сприяють росту незамінних біфідобактерій. Попадаючи в кишечник
у перші дві години життя, біфідогеннi фактори створюють там умови, завдяки яким біфідобактерії, отримані при народженні, не гинуть, а, навпаки, ростуть і розмножуються, формуючи нормальну мікрофлору кишечника. Крім того, в молозиві містяться імуноглобуліни, що виробляються материнським організмом у відповідь на ті інфекції, якими вона перехворіла за своє життя. Таким чином, малюк отримує своєрідне щеплення, і цей імунітет буде захищати його протягом всього першого року життя. Не викликає ніяких сумнівів факт, що ті немовлята, які були прилучені до грудей в першу годину життя, швидше і благополучніше долають процес формування кишкової мікрофлори, у них рідше розвиваюється порушення мікробної картини кишечника, вони значно краще набирають вагу.
Протягом наступних 3-5 днів життя відбувається наростаюче інфіцювання кишечника різними мікроорганізмами, серед яких поряд з кишковою паличкою, біфідобактеріямі, лактобактеріями присутні і умовно патогенні мікроорганізми в достатньо великій кількості. У результатi цього, протягом першого тижня після народження розвивається транзиторний (тимчасовий, минущий) дисбактеріоз кишечника. Проявляється він у вигляді нестійкого водянистого стулу, наявності в ньому великої кількості слизу, зелені, а також спастичними болями в животі, відрижками. Але вже до кінця першого тижня настає фаза мікробного заселення кишечнику, коли біфідобактерії і лактобактерії починають витісняти інших представників мікробного світу.
Транзиторний дисбактеріоз кишечника не є захворюванням і при відсутності обтяжуючих факторів (недоношеності, тривалого прийому антибiотикiв, інфекційних захворювань) благополучно завершується на другому тижні життя дитини. Проте для формування нормальної мікрофлори необхiдний ряд найважливіших умов - раннє (протягом першої години життя дитини) прикладання до грудей, виключно грудне вигодовування протягом першого місяця життя малюка і, в ідеалі, спільне перебування матері з дитиною. При несбереженнi цих умов ризик розвитку істинного дисбактеріозу, а разом з ним і харчової аллергії, порушень травлення, зниження імунітету, багатократно зростає.
|
