|
Всi статтi роздiлу
У сiм років триває подальший розвиток мови: збільшується і збагачується її словниковий склад, ускладнюється фразова мова і граматичний лад, засвоюється правильна літературна мова. Словник дитини, що надходить до школи, містить приблизно від 3-х до 7-ми тисяч слів, в окремих випадках до 10-ти. Переважають у словнику іменники, дієслова, якісні прикметники, прислівники. Відсоток конкретних іменників у порівнянні з абстрактними досить високий - 85%. Це пояснюється тим, що дитина мислить конкретними категоріями, спираючись, при цьому, на наочні властивості конкретних предметів і явищ.
Уважне
око дитини помічає багато подробиць і деталей в навколишньому світі, наочно-образна пам'ять, як губка, вбирає враження безпосередньо сприйманої дійсності, висловлювання дорослих, прочитане й почуте. Діти в цьому віці вже намагаються аналізувати, зіставляти і порівнювати явища дійсності, робити висновки. Про це свідчать цікаві порівняння, що з'являються в їхній мові. А до кінця дошкільного віку виникає мовне спілкування з дорослим на особистісні теми.
На році мова дитини стає все більш точною в структурному відношенні, досить розгорнутою, логічно послідовною. При переказах, описах предметів відзначаються чіткість викладу, завершеність висловлювань. У цьому віці дитина здатна самостійно давати опис іграшки, предмета, розкривати зміст картинки, переказати не тільки про те, що зображено, а й описати події, які могли б відбутися до або після побаченого.
В процесі мовного спілкування діти вживають як прості, так і складні речення. Для зв'язку простих речень вони використовують з'єднувальні, протиставні і розділові сполучення, іноді в складні пропозиції включають причетні і дієприслівникові звороти. У цьому віці діти правильно узгоджують між собою слова (наприклад, імена іменники і прикметники в роді і числі), вживають відмінкові закінчення (труднощі, найчастіше, виникають лише при вживанні невідмінюваних іменників).
Сторона вимови дитини сьомого року життя досягає досить високого рівня. Вона правильно вимовляє всі звуки рідної мови, чітко і виразно вимовляє фрази; говорить голосно, але, залежно від ситуації, може говорити тихо і навіть пошепки; вміє змінювати темп мовлення з урахуванням змісту висловлювання, чітко вимовляти слова, враховуючи, при цьому, норми літературної вимови; користується інтонаційними засобами виразності.
Iншi статтi роздiлу:
Криза семи рокiв
Звикання до дитячого садка
Ревнощі між дітьми
Денний сон
Безпека дитини
|
