Гра в дитячому розвитку

Гра вчить швидко реагувати і пристосовуватися до несподіванок. Вона розслабляє і приносить задоволення. Неспроста в усіх культурах є свої ігрові традиції. Особливо важлива гра для розвитку дітей. Для них вона - щось на зразок дослідного майданчика. У грі дитина відпрацьовує навички, які потім знадобляться в дорослому житті: досягати своїх цілей і вирішувати проблеми, що виникають на цьому шляху. Саме тому необхідна вільна гра, де дитина може вибирати і сама приймати рішення.

Не керуйте! Коли дитина грає сама, вона часто кличе когось із дорослих. Якщо перспектива пограти в цей момент в кубики або машинки вас не надихає, не потрібно себе змушувати. По-перше, це суперечить самій суті гри, яка покликана приносити задоволення. По-друге, за словами дитини «пограй зі мною» найчастіше криється лише потреба в увазі та підтримці. Це важливо розуміти. Іноді дорослі починають грати з дитиною, беручи на себе керівництво грою. Це тільки шкодить, позбавляючи малюка творчості і впевненості в своїх силах. Наше завдання - не показати дитині, як правильно грати, а підтримати в тому, що вона хоче робити сама.

Як можна підтримати дитину в грі? Помітити запропоновану нем ідею; озвучити її; знайти, за що тут можна похвалити. Наприклад: «Мені подобається, як уважно ти підбираєш деталі». Ініціатива, знахідки, фантазії - підтримайте все, що здасться цікавим або незвичайним. Якщо є бажання, прістройтеся поруч і дивлячись як малюк будує башточку з кубиків, побудуйте свою. Граючи, розвивайте ідею дитини, залишаючи провідну роль за нею. Так вона вчиться лідирувати, пропонувати і втілювати свої проекти, а одночасно - співпрацювати з іншими людьми.

Уважно спостерігаючи за тим, як грає дитина, можна багато чого сказати про неї. Наприклад, обираний сюжет розповість, що її зараз найбільше хвилює, а в улюбленому занятті зазвичай відображаються інтереси і таланти. Одночасно ми можемо дізнатися дещо про себе і про свої батьківськi стереотипи поведінки. Наприклад, намагаючись під час гри не давати вказівок і не оцінювати, деякі батьки помічають, що не знають, про що і говорити з малюком. Виходить, що в їхньому випадку спілкування з дитиною будується в основному на повчаннях і критиці.

Психологи в роботі з поведінковими проблемами у дітей часто використовують iгротерапiю, адже основна частина труднощів у батьківсько-дитячих стосунках виникає від нестачі спілкування і відсутності підтримки. А правильно організована гра як раз передбачає увагу і підтримуючу присутність дорослого.

На замітку:
- Не хочете грати - не грайте. Головне - ваша підтримка.
- Граючи з дитиною, пам'ятайте, що це її, а не ваша гра.
- Уникайте критики і порад.
- Частіше хваліть, але обов'язково пояснюючи, за що.
- Надайте дитині достатньо місця для гри і забезпечте всім необхідним.

р160*600