Iгри в калюжi

Весна - пора, коли у дворах розливаються калюжi й цілі рiки, такі привабливі для наших бешкетників. Хлопчики, до частого незадоволення люблячих батьків, бабусь, дідусів і вихователів, просто обожнюють калюжі, струмки, пісок, бруд, красиві камінчики і глиняні болота. Вони притягують їх, як магніт. Пускання трісок по струмках, вимірювання глибини калюж новими гумовими чобітками, топтання в глинистiй рідині, нерідко закінчується втратою чобота - улюблені весняні забави і вічний головний біль батьків. Найменші карапузи, тільки навчившись ходити, намагаються не відстати від своїх більш старших товаришів. Їх так і тягне забратися в найглибшу калюжу, помацати хмарку, що відбивається в ній, а то й сісти прямо серед бруду та води. І зітхають мами, дивлячись на дівчаток, що чинно прогулюються в чистеньких курточках, з колясками і усміхненими пупсами. Хоча й дівчата періодично не проти пробігтися по калюжі, а в заляпаному з ніг до голови брудом шибенику важко вгадати, хлопчик перед вами чи дівчинка.

Чи варто сваритися? «Хоч на вулицю не випускай!» - лаються мами, в черговий раз перевзуваючи недолугу дитину, яка прийшла додому з мокрими ногами. Мам можна зрозуміти, адже обсяги прання в весняне бездоріжжя збільшується в рази, брудні сліди і пісок єхидно виповзають на середину щойно вимитої підлоги в передпокої, а промоченi ноги нерідко обертаються черговою нежиттю. А ще в наших дворах є гірки. Це диво просто вимагає окремого опису. Колись комусь прийшло в голову, що металева гірка - це чудово. Напевно, в цього «когось» були свої міркування. Так, її складно зламати, нема скалок, легко надати потрібну форму. Але, панове будівельники дитячих майданчиків, вона ж іржавіє! І, варто щасливому карапузові пару раз скотитися по крутому схилу гримлячи, як одяг будь-якого кольору стає рівномірно брудно-бурий. А що таке відіпрати іржу знають тільки мами. Тому й шумлять періодично на своїх невгамовних малюків. А чому вони винні? Їм просто хочеться грати.

«Брудна» сходинка в розвитку, як пройти її без втрат. Гуляти навесні по калюжам. По висновками британських вчених, які проводили спеціальне дослідження, нормальний розвиток абсолютно неможливий без таких пізнавальних і зміцнюючих здоров'я занять, як ліплення з природної глини, збір жаб'ячої ікри, велосипедні гонки по калюжах і закопування товаришів у пісок. Ними було складено список обов'язкових забав, куди також увійшли катання по траві, будівництво піщаних замків та інші не дуже охайні забави. Правда, компанія, яка замовила дослідження, навіває певні сумніви в істинності їхніх висновків. Однак згадайте, ви ж самі були маленькими i любили кататися на велосипеді по калюжах, будувати замки з піску, лазити по деревах і падати в високу траву!

Психологи, які працюють з дітьми, пишуть, що малюки, яких постійно зупиняють і все забороняють, виростають замкнутими, недовірливими, напруженими, несамостійними. Зовнішній світ здається їм ворожим і небезпечним. А основу цього відчуття закладаємо ми своїми криками «Не чіпай!», «Не ходи!», «Це бруд!» ... Що ж робити?

Для початку варто розділити забави дійсно небезпечні і просто не надто охайні. Не варто пускати дитину в пісочницю, яку навколишні кішки облюбували під туалет - на жаль, таке трапляється. Невідомо, які захворювання «живуть» в такому піску. Обійдемо її стороною. Околиці будівництва з горами щебеню і стирчачими залізними прутами - теж не наш вибір. Тільки не варто шуміти і гидливо говорити «бруд, не чіпай!». Залучіть увагу до більш безпечної забави. Запропонуйте погойдатися на гойдалці чи каруселі, або розглянути ближче горобців, які розкричалися на дереві.

А ось іржава гірка - не біда. Просто заведіть кілька комплектів старих штанів-курток, спеціально для таких прогулянок, і не звертайте уваги на бурчання бабусь на майданчику. Це корисно, а значить - потрібно! Також вони виручать при грі в пісок, та й просто падіннях. Зовнішній вигляд такого одягу не дуже важливий, значить, його не шкода, а прання практично в кожному домі вже взяла на себе пральна машина-автомат. Ввечері випрали, а вранці екіпірування готове до нових вершин або глибин.

Так, як же бути з калюжами, брудом і весняними струмками? Все просто! Водовідштовхувальні тканини і просочення від вологи винайдені давно і в магазинах цілком можна знайти штани-«непромокайки» і дощовики різних фасонів, кольорів і виробників. Вони одягаються поверх одягу і захищають від дощу, калюж і бруду. Дитина може навіть сісти в бруд - одяг не постраждає. Вони легко перуться і швидко сохнуть.

Єдиний, мабуть, мінус - ці тканини практично не пропускають повітря, тому не варто гуляти в них довго, дитина може спітніти. Але довго і не треба! Годину-півтори прогулянки вони цілком витримають, а сам факт того, що ці забави не заборонені, скоро трохи остудить інтерес до них малюка, та й весна не так вже довга. Калюжі висохнуть, бруд заросте травою, з'являться нові ігри. А непромокайку можна буде надіти, якщо захочеться прогулятися по лісу чи парку після дощу, а то й весело побігати під зливою.

Iншi статтi роздiлу:
Постiльна бiлизна
Лялька - улюблена iграшка
Як вибрати взуття
Критерії вибору одягу
Магазин дитячого одягу