Чому дiти не грають разом

Педагоги, психологи і багато батьків відзначають, що сучасні діти або зовсім не грають разом, або грають дуже мало, не вміють придумувати ігри, відчувають себе невпевнено в дитячому колективі. Діти, що не вміють грати з однолітками, замикаються в собі і не можуть вибудовувати взаємини з оточуючими. Спілкування з дорослими не замінює спілкування з однолітками, для розвитку необхідно і те, й інше.

Саме одноліток потрібен дитині, як предмет емоційної або ділової оцінки, для самовираження, управління іншими. А при спілкуванні з дорослими виробляються інші вміння: говорити і вести себе за правилами, слухати і розуміти іншу людину, засвоювати нові знання. Для порівняння наведемо аналіз особливостей спілкування дитини з однолітками і дорослими.

Чому ж проблема взаємин дітей між собою стоїть так гостро? По-перше, сучасне суспільство вимагає від них ранніх успіхів у навчальній діяльності. Навантажуючи заняттями або тільки навчальними іграми, які не передбачають колективного співробітництва, дорослі не розуміють, що прирікають свою дитину на самотність.

При вступі в перший клас пред'являються досить високі вимоги, тому батьки, в першу чергу, стурбовані тим, як підготуватися до школи. Всі прагнуть навчити дітей читати, писати, рахувати, забуваючи про те, що провідна діяльність дитини-дошкільника - ігрова та пізнавальна. А тим часом, саме в грі дитина активно пізнає світ, який її оточує, беручи на себе різні ролі й навчаючись спілкуванню, взаємодії з оточуючими людьми. Саме через гру в цьому віці можна розвивати, навчати, коригувати, виховувати. Без "ігрового" періоду не буває успішного навчання у шкільному віці, а пізніше не відбувається розвитку зрілої повноцінної особистості.

По-друге, батьки сучасних дітей належать, на жаль, вже до не граючого покоління. Вони часто самі не вміють грати. До того ж у дорослих регулярно не вистачає часу. Батьки іноді навіть не знають, про що можна поговорити з дитиною - спілкування зводиться до питань "Що ти їв?", "Як ти себе почуваєш?", "Чому ти плачеш?". І цей же досвід спілкування переходить від дітей до однолітків. Педагоги стверджують, що діти, зібравшись разом, не можуть придумати собі заняття, насилу об'єднуються в групи, чекають ініціативи від дорослого.

По-третє, переривається досвід передачі ігор молодшим малюкам від більш старших. На жаль, але дворові компанії різновікових дітей в даний час рідкість. А якщо такі компанії є, то батьки бояться відпускати своїх дітей з більш старшими в силу різних причин.

Як же тоді бути дорослим? Зробити висновки і знайти рішення повинні вони самі, але для цього потрібно пам'ятати, що єдина мова, яка легко дається дітям, - це мова гри та бесіди. Рiзнi форми взаємодії батьків і дітей або групи дітей допомагають зрозуміти цінність дружби і сімейних традицій. Спільні заняття - малювання, складання генеалогічного древа, читання, виготовлення іграшок, виробів, кулінарних страв допоможуть підготуватися до соціальної адаптації в колективі дітей, а батькам - краще пізнати свою дитину.

Саме через гру і спілкування діти дізнаються про світ з усіма його складнощами, засвоюють систему взаємовідносин, розвиваються, формуються як особистості. Саме гра і розмова дозволяють скорегувати виникаючi вікові проблеми. Брак часу у дорослого на гру і задушевну бесіду провокує передчасне дорослішання малюків, призводить до серйозних проблем і в нашому дорослому житті, і в житті самих дітей: труднощі з навчанням у початковій школі, в адаптації до дорослого життя, труднощі в спілкуванні.

Iншi статтi роздiлу:
Одяг: практичнiсть i надiйнiсть
Комбiнезон
Що подарувати на день народження
Теплий одяг з натуральних тканин
Якими повиннi бути тапочки