|
Клишоногість - складна комбінована деформація стопи
з неправильною її поставою. Майже у 80% випадків
клишоногості зустрічається вроджена еквіноварусна
деформація (внутрішня кінська клишонога стопа), до
якої практично і застосовується термін
«клишоногість». Інші види деформацій (з відхиленням
стопи назовні - вальгусна стопа, досередини -
варусна стопа, різким згинанням і опорою тільки на
передній відділ стопи і пальці - кінська стопа або
розгинання з опорою тільки на п'яту - п'яткова
стопа, утворенням надмірно високого склепіння -
порожниста стопа) частіше бувають набутими -
супроводжують деякі неврологічні розлади з млявим і
спастичним паралічами, захворювання і пошкодження
кістково-м'язового апарату стопи і гомілки.
Вроджена клишоногість займає одне з перших місць
серед ортопедичних захворювань і зустрічається
приблизно у 1% новонароджених, нерідко в комбінації
з іншими каліцтвами. Клишоногість у хлопчиків
спостерігається майже вдвічі частіше, ніж у
дівчаток. Поразка переважно двостороння. Етіологія
клишоногості не цілком ясна.
Вроджена клишоногість характеризується певними
анатомічними змінами в кістках, зв'язках, м'язах
стопи і гомілки. Таранна кістка зміщена, видається
назовні і вперед, стопа дещо вкорочена, м'язи
зовнішньої поверхні гомілки недорозвинені. Стопа
знаходиться в положенні згинання, повернена
всередину, передній відділ її наведено. Опорою при
ходьбі служить не підошовна, а передньо-зовнішня
частина стопи. Ступінь деформації буває різною - від
ледь помітної, що легко піддається усуненню, до
значної, яка важко корегуватиметься. Коли дитина
починає ходити, деформація посилюється, на
зовнішньому краї стопи утворюється змозолилість -
натоптиш зі слизовою сумкою. Діагноз вродженої
клишоногості не становить труднощів і може бути
поставлений при огляді на підставі зовнішніх ознак.
Лікування клишоногості залежить від віку хворого і
виду деформації. Починати його треба відразу після
народження. У дітей у віці до 4-х місяців
деформація, в більшості випадків, усувається
консервативно. Лікування копітке і повинно
виконуватися методично. З перших днів роблять часте
легке повертання стопи в бік нормальної установки і
починають щоденні, приблизно протягом 5-ти хвилин,
обережні редресуючi
рухи. Редресацію (виправлення клишоногості)
продовжують протягом тривалого часу, поки стопа не
буде легко утримуватися у виправленому стані.
Положення стопи кожен раз закріплюють м'якою
пов'язкою, яку міняють щодня. З 9 - 14-го дня стопу
утримують циркулярною гіпсовою пов'язкою, яку
змінюють кожні 7-10 днів до тих пір, поки стопа не
прийме правильне положення, потім у міру потреби.
Перед накладанням гіпсової пов'язки шкіру ноги
обробляють нафталановою маззю.
Гіпсова пов'язка накладається на ватяну підстилку.
Враховуючи тенденцію стопи до порочної установки,
після усунення клишоногості ще протягом 3-4-х місяцiв
зберігають фіксацію стопи, поєднуючи її з масажем і
гімнастикою. Лікування вважається закінченим, коли
досягнуто виправлення деформації і малюк активно
робить розгинання, відведення і пронацію стопи.
Лікування продовжують до тих пір, поки дитина не
почне ходити.
При безуспішному консервативному лікуванні
застосовують оперативні методи. Найбільшого
поширення набула операція Зацепіна на сухожиллях і
зв'язках стопи, яку роблять, в основному, дітям
старше 2-х років. Після операції для закріплення
результату на 6 місяців накладають гіпсову пов'язку.
При значнiй
і запушенiй
деформації стопи у дітей старше 8-10-ти років
проводять резекцію кісток та інші операції.
У випадках придбаної клишоногості лікувальна тактика
залежить від причини та виду ураження: пересадка
м'язів або артродез у правильному положенні при
паралітичнiй
клишоногості, подовження сухожиль при спастичних
формах, реконструктивні операції на кістках стопи
при посттравматичнiй
клишоногості і т. д. Носіння ортопедичного взуття
показане при вродженiй
та набутiй
клишоногості.
|
