|
Здоров'я - широке поняття. Зазвичай, в нього включають
фізичну i психічну складову. Але існує ще i психосоматичне благополуччя людини, коли тіло і психіка нерозривно пов'язані. Ще лікарі давньосхідної медицини вважали, що кожна
негативна емоція має в організмі свого «адресата». Гнів, наприклад, руйнує печінку і жовчний міхур, туга і печаль - легені, тривога - серце, страх - нирки і так далі. Сучасна психосоматична медицина беззастережно визнає руйнівний вплив негативних емоцій на внутрішні органи, і причина більшості хвороб людини прямо або побічно пов'язана з тяжкими переживаннями.
Причини захворювань. Зараз зростає число дітей, що страждають на бронхіальну астму та цукровий діабет, захворювання шлунково-кишкового тракту, розладами серцево-судинної системи, нейродермітом і багатьом іншим. Все це психосоматичні захворювання, коли психічне і соматичне (тілесне) пов'язані в походженні і клінічній картині захворювань. Причини появи психосоматичних захворювань у дітей складні. Генетична схильність, шкідливі впливи в перші місяці вагітності і в перші місяці життя, тонкі ендокринно-гормональні та біохімічні зрушення в організмі відіграють важливу роль у даній проблемі. Та чи інша система організму дитини може виявитися природжено або прижиттєво ослабленою. Однак у всіх випадках при соматичних захворюваннях на перше місце, як їх основна причина, виходять тяжкі переживання, психічна травма, несприятливі особливості особистості, що формується, що перешкоджають нормальній адаптації дитини в дитячому садку і школі, адаптації серед однолітків.
Відомо, що всі емоції людини можуть бути зведені до двох почуттів: задоволення і невдоволення, тобто задоволеності і незадоволеності. Основою психосоматичних захворювань є почуття глибокої і невідступної незадоволеності. Воно породжує дві універсальні реакції: агресивно-протестну або капітулятівно-депресивну. Найчастіше, спочатку першу, а потім, якщо людина знемоглася в життєвій боротьбі, здалася, пасивно страждає, - другу. І перша, і друга - «випалюють» організм зсередини, неухильно призводять до хронічних хвороб.
Часто дорослі не приділяють достатньої уваги проблемам дитини та її переживанням, які найчастіше представляються дорослим дрібними і несерйозними. Однак для дитини це тяжкі проблеми і переживання.
Недооцінка психічного стану дитини, її переживань неприпустима. Без розуміння і врахування цих переживань неможлива профілактика психосоматичних хвороб та їх подолання. Ситуація, коли батьки, якщо у дитини хворий шлунок, переконані в необхідності лікування тільки шлунка, забуваючи, що немає ізольовано хворого шлунка в цілісному організмі, непростима. Забуваючи про нерозривний зв'язок психічного і тілесного, використовують ліки для шлунка, тримають дитину на дієті, але, залишаючи в недоторканності основну причину хвороби - переживання дитини, не виліковують, і лише заліковують психосоматичне захворювання, оскільки це не шлунок погано перетравлює їжу, а дитина «їсть себе зсередини». Іншими словами, непотрібно забувати, що за психосоматичною хворобою завжди стоїть якась незадоволена потреба дитини, і тоді хвороба - це тільки сигнал. І поки ця потреба не буде задовiльнена, симптом з'являтиметься знову і знову. Можна сказати, що розумний організм дитини через хворобу показує, чого їй не вистачає.
Неправильне виховання. До виникнення психосоматичного ризику веде, насамперед, неправильне виховання.
Це, по-перше, діти, що стали жертвами егоцентричного виховання. У таких дітей завищена самооцінка несвідома. Їм прищепили думку, що вони здібні, розумнішi за інших, а тому мають право на більше і краще. Інше для них неприйнятне. Такі діти запекло змагаються з однолітками, починаючи з
дитячого садка. Найчастіше дівчатка, хлопчики, як правило, пізніше включаються в подібну боротьбу. Вони страждають, якщо вихователька рідко хвалить, а за низьку оцінку їх зусиль не по-дитячому не люблять її, заздрячи тим і всерйоз ворогуючи з тими, хто їх випереджає. У школі суперництво стає ще гострішим, невдачі переживаються глибше, особливо на тлі успіхів суперників.
Даний варіант формування особистості найбільше характеризується надчестолюбством. Чим слабкішi здібності, тим запекліша в таких випадках боротьба і тим важчi психосоматичні наслідки. Тяжіє установка: «Все одно доведу, що я здібнішbq, сильнішbq, кращbq». Ці діти - максималісти, задовольняються лише першим місцем. Хвороба не зупиняє їх. Хто засумнівався в їх здібностях, особливо якщо успіх дається легко,- непримиренний ворог. Кожна невдача переживається, як катастрофа, запускаючи механізми хвороби, а локалізація хвороби - ослаблена система організму. Природно, така дитина нервова: плаксива, образлива, ранима. У неї головні болі, безсоння. Життя і прагнення, переживання не за віком призводять до нездужання, характерного для працюючої понад сил дорослої людини. Така дитина може бути і важкою: запальною, вимогливою, конфліктною.
Другий варіант шляху до психосоматичного ризику, найчастіше, обумовлений вихованням за типом неприйняття. Воно формує занижену неусвідомлювану самооцінку. Проте, в даному випадку дитина не примиряється з нею. Навпаки, відчуття ущербності озлоблює її, викликає почуття протесту. І дитина прагне довести, але, на відміну від першого варіанту, вже самiй собі, що варта більшої уваги та визнання. У неї пригнічений інстинкт самозбереження, загострене до хворобливості почуття гідності. Визнаючи свою слабкість, дитина керується установкою: «Я слабкіша, але буду боротися, не шкодуючи себе, і доведу, що гідна поваги». У дитячому віці все це виражено смутно, не оформлено, виступає багато в чому, як неусвідомлюване переживання вже зі старшої групи дитячого садка і загострюється у перших класах школи. Успіх, максимальне самоствердження необхідні дитинi, щоб досягти, в першу чергу, самоповаги, а вже потім поваги з боку інших. Зрештою, переживання, невдачі надломлює. Вона втомлюється, надривається.
Третій варіант шляху до психосоматичного ризику має місце при зверхсоціалізації дитини. Дитина прийняла настанови батьків на соціальний успіх, як найважливішу цінність. Вона запрограмована, як робот, на роль пай-хлопчика або пай-дівчинки. Як правило, така дитина начебто перестрибує через дитинство. Дитинства немає, однолітки погані, дурні, і вона спілкується тільки з дорослими або настільки ж серйозними однолітками, як і сама. Мова йде не про честолюбство. Така дитина просто не мислить іншого шляху. Вона надмірно відповідальна. Все у неї подібно дорослим - прагнення, переживання. І хвороби дорослого віку. Сильний успішно йде жорстко запропонованою дорогою до соціального успіху, слабкий же починає відчувати труднощі і потрапляє в групу психосоматичного ризику. Внутрішня напруга, недитячі переживання приводять таку дитину до нервування ще в старшій групі дитячого садка. Щось не вдається, суперечить її налаштованості і вона дратується, страждає від безсоння. У неї найчастіше порушення з боку шлунково-кишкового тракту, нестійкість артеріального тиску, вегетативна дистонія.
І, нарешті, при тривожно-недовірливому вихованні у разі прямування по шляху психосоматичного ризику спостерігається тривожне сприйняття невдач, помисливість щодо однолітків, вихователів, вчителів. Така дитина не честолюбива і не завислива. Вона, як відомий піскар, який тремтів все життя: тривожний, недовірливий, боязкий, приймає все близько до серця, чекає неприємностей, бід. Побоюється однолітків, боячись приниження, і садка, школи, де очікує невдач. Щоб вберегти себе від неприємностей, дитина намагається більше всіх, готова не спати, щоб все встигнути, намагається перевершити саму себе. Ця дитина в групі ризику по серцево-судинним захворюванням, хворобам нирок і легень.
Що ж слід зробити батькам? Дуже важливо своєчасно помітити початок психосоматичного розвитку. Необхідно зрозуміти проблеми, переживання дитини, зрозуміти, що ж стоїть за хворобою. Необхідно допомогти впоратися дитині з переживаннями, які призвели до хвороби, а також усунути неправильне виховання, починаючи перевиховання з самих себе, як би банально це не звучало.
|
