|
Причиною частих нездужань дитини є звичайна застуда. Оскільки при цьому запалюються слизові оболонки носа і верхньої частини горла, то захворювання носить назву назофарингіт. При частих рецидивах у хворобливий процес також залучаються середнє вухо і навколоносові пазухи. З цими недугами успішно справляється гомеопатія.
Застуда - це захворювання, яке вражає практично кожну дитину мінімум раз на рік, але в більшості випадків
батьки успішно справляються з ним самі. Якщо ж малюк застуджується часто або виникають якісь ускладнення, то ситуація стає серйозною. Застуда - це вірусне захворювання, що викликається більш ніж двомастами серологічними типами вірусів, основним з яких є риновірус: він обумовлює третину випадків. Частота захворювання залежить від сприйнятливості дитини до вірусів. Вона зростає при зміні погоди, різкій зміні температури - раптовому переході від спеки до холоду і, навпаки, від холодного пиття і їжі. Деякі діти схильні до інфекції "не зрозуміло чому", і тоді батьки не можуть точно визначити причину нездужання. У дитячих дошкільних установах звичайна застуда може набувати характеру епідемії.
Звичайна застуда передається від людини до людини повітряно-крапельним шляхом при сякання та чханні, через носові хустки або при безпосередньому контакті з виділеннями. Зазвичай, в перший день простудного захворювання з'являються подразнення в горлі, закладеність носа та чхання; з другого по четвертий - розвиваються нежить, сльозотеча, захриплість голосу, може також з'явитися кашель. Кашель і виділення з носа можуть тривати найдовше.
У дітей застуда, як правило, починається з раптового пiдвищення температури, занепокоєння, утрудненого дихання. Через кілька годин з'являються виділення з носа, незабаром носове дихання блокується, через що дитина не може смоктати груди. Але іноді температура не підвищується або підвищується незначно. В деяких дітей з'являються симптоми з боку вух, очей і придаткових пазух носа. Найбільш часто інфекція вражає середнє вухо. Також вона може поширюватися на нижні дихальні шляхи, що проявляється різноманітними порушеннями. У чутливих дітей застуда часто запускає розвиток астматичних симптомів.
Як правило, звичайна застуда не вимагає спеціального медичного втручання, якщо тільки вона не приймає важкі форми, поширюючись на інші органи і викликаючи ускладнення. Уваги лікаря заслуговує часта простуда. Якщо дитина часто мається застудою, то після загасання гострих проявів слід призначити конституціональне ліки. У цьому випадку частота простудних захворювань знизиться.
Кашель - найбільш характерний симптом респіраторних захворювань. Він являє собою важливий механізм захисту дихальних шляхів. Найчастіше кашель проходить без спеціального лікування і не завдає багато неприємностей.
Існує і так званий звичний кашель, або ж тривалий. Починається, як правило, при інфікуванні верхніх дихальних шляхів, потім вони одужують, проходить і легенева патологія, причин для кашлю більше немає, а пацієнт продовжує кашляти. Цей стан відомий також під назвою "психогенний кашель". Але на практиці краще користуватися терміном "звичний", оскільки у більшості дітей зі звичним кашлем серйозні емоційні проблеми відсутні.
Проте у ряді випадків кашель свідчить про серйозні прихованi захворювання, при яких потрібна невідкладна лікарська допомога. Наприклад, коли кашель сильний, тривалий або супроводжується кровохарканням. Лікар повинен ретельно вивчити випадок хвороби, що супроводжується кашлем, з'ясувати всі обставини, включаючи дані про сім'ю, оточенні і шкідливих впливах.
Фізикальне обстеження. Інформацію про природу і причини кашлю отримують за допомогою огляду, пальпації, перкусії та аускультації. За характером кашлю можна судити про захворювання, яке його викликало. Якщо попросити дитину кілька разів зробити глибокий вдих і різкий видих, то це викличе кашльовий рефлекс. Пітливість, поверхневе дихання, синюшність свідчать про порушення дихання за типом астми з кашлевих синдромом. При клінічному фізикальному обстеженні потрібно ретельно перевірити ніс, горло і вуха, а також шийні залози, звернути увагу на форму грудної клітки. Дуже важливо провести перкусію, пальпацію та аускультацію.
Оцінити стан пацієнта при хронічному кашлі допомагає лабораторне обстеження.
Аналізи крові і мокроти дають важливу інформацію щодо причини кашлю. Якщо початкові аналізи не виявили причину, показані спеціальні методи діагностики: імунологічні дослідження і визначення алергічного статусу пацієнта, візуалізація придаткових пазух носа, стравоходу, тести на наявність шлунково-стравохідного рефлюксу, спеціальні мікробіологічні дослідження, дослідження морфології та функціонування війкового епітелію, бронхоскопія. Грунтуючись на даних анамнезу та фізикального обстеження, беручи до уваги характер кашлю і харкотиння, вже неважко визначити специфічні причини хвороби.
Причини кашлю. Найбільш частою причиною кашлю є інфекційне ураження верхніх і нижніх дихальних шляхів. При інфікуванні верхніх дихальних шляхів розвиваються фарингіт, синусит, трахеїт, риніт та інше. Інфекція нижніх дихальних шляхів може викликати бронхіт, пневмонію, абсцес, емпіему та інше. Причиною кашлю також можуть бути аспірація чужорідного тіла і шлунково-стравохідний рефлюкс. Анатомічні дефекти, хоча і рідко, також можуть служити причиною кашлю у дітей. Тому при тривалості кашлю більше 2-3 тижнів слід провести відповідне обстеження дитини. Хронічний кашель може бути також наслідком пасивного куріння (тютюн, марихуана), хоча ця причина більшістю педіатрів не приймається до уваги. Крім того, викликати у дітей кашель можуть аспірин, аерозольні антибіотики, бронходилататори, бета-адреноблокатори і т. д.
Особливо слід відзначити причини рецидивуючого кашлю:
* підвищена бронхіальна реактивність, включаючи бронхіальну астму;
* аспіраційний синдром;
* часто повторюване інфікування дихальних шляхів;
* iдіопатичний легеневий гемосидероз.
Назвемо також причини тривалого кашлю:
* постінфекційна гіперчутливість кашльових рецепторів;
* реактивні захворювання дихальних шляхів (астма), астматичний бронхіт;
* хронічний синусит або ж бронхіт внаслідок хронічного інфікування;
* бронхостаз;
* аспірація чужорідного тіла;
* рецидивуюча аспірація внаслідок дефектів глотки, наявності трахеостравохiдної фістули;
* шлунково-стравохідний рефлюкс;
* синдром коклюшу;
* здавлювання ззовні трахеобронхіального відділу (судинне кільце, новоутворення, лімфатичний вузол, легенева кіста);
* розм'якшення трахеї, бронхів;
* ендотрахеальні або ендобронхіальнi пухлини;
* ендобронхіальний туберкульоз;
* вдихання подразнюючих речовин, включаючи тютюновий дим;
* роздратування зовнішнього слухового проходу.
Ретельне вивчення випадку хвороби допомагає зібрати всі необхідні відомості про кашель: його появу, тривалiсть, характер, модальнiсть та супроводжуючi симптоми. Все це утворює сукупну картину кашлю, яку необхідно враховувати при виборі лікiв. Вони здатнi швидко усунути кашель, але якщо він рецидивує і при цьому завзятий, то показано конституціональне лікування.
|
