Всi статтi роздiлу

Як виростити дитину щасливою

Як виростити дитину щасливою? Багато батькiв задають собі це питання. Намір, на перший погляд, самий чистий і благий. Однак за декларацією турботи часто може ховатися все що завгодно тільки не справжня любов до маленької людини, у якої своя неповторна індивідуальність і свій унікальний життєвий шлях. І ось, бажаючи добра, ми намагаємося нав'язати свої поняття і принципи, кодуємо негативними словами і образами, ставимо умови і позбавляємо емоційної підтримки, а іноді, виявляючи безмежну «доброту», залишаємо дитину на все життя духовним інвалідом. Як уникнути цього й стати щасливими разом з дитиною і як правильно виховувати дітей? Психологи пропонують кілька простих і дієвих стратегій.

Стратегiя перша: визначте, чого ви хочете. Кращий спосіб прояснити свої власні бажання, цілі та устремління - це винести їх на папір. Візьміть чистий аркуш і дайте відповідь на питання: «Яку мету я переслідую у вихованні дитини?" Іншими словами, напишіть, яким ви хочете бачити свого сина чи дочку в 20 років, тобто в тому віці, коли він або вона стануть дорослими, сформуються як особистості, і ви вже не зможете мати на них такий же вплив, як в дитинстві. Наприклад, у вас вийшли наступні пункти: ви хочете бачити дитину щасливою, здоровою, розумною, сильною, особистістю. Тепер необхідно докладно розписати зміст кожного з якостей, тобто те, який зміст ви вкладаєте в ці досить загальні поняття. Бажано також проговорити все написане вголос, нехай вам допоможе чоловік чи хтось із друзів, родичів, який вислухає і допоможе максимально конкретизувати ваші думки, прояснивши всi розпливчасті деталі.

Стратегiя друга: говоримо позитивнi слова. Ви вже визначили, чого хочете для дитини. Але вона ніколи не дізнається про це і не зможе відповідати вашим очікуванням, якщо ви не будете їй говорити про свої побажання. Причому вимовляти всі слова потрібно в теперішньому часі і лише у позитивному ключі. Якщо постійно твердити дитині, що вона «ваше нещастя», «горе цибульне» або ще що-небудь в такому роді, то і результат ви отримаєте відповідний - тільки збільшите власні негативні емоції, налаштуєте дитину на відповідне ставлення до самого себе і виробите в нiй почуття провини, невіри в свої сили, загалом, виховаєте повного невдаху, а самі станете нещасливими батьками.

Як же діяти правильно? Для того щоб дитина відчувала себе щасливою, потрібно не менше п'яти разів на день вимовляти, спілкуючись з нею слово «щастя»: «Якi ми щасливi, що ти в нас є!»,« Яке щастя - бути з тобою!» i т.д. Крім того, важливо також передавати стан щастя невербально (тобто, без слів, жестами і діями) - обіймати дитину, посміхатися їй.

Стратегiя третя: будь здоровий, завжди здоровий. Згадайте, як виховували вас в дитинстві турботливі мами і бабусі: «Закрий кватирку, а то застудишся». «Не бігай босоніж, а то захворієш», «Одягни шарф, а то підхопиш ангіну»... І як на замовлення - застуджувалися, підхоплювали, хворіли, лікувалися і хворіли знову, отримуючи підвищену увагу членів сім'ї та звикаючи до того, що хворіти - вигідне заняття. Якщо ви насправді хочете, щоб дитина була здорова, робіть її життя максимально привабливим і цікавим. А коли ненароком промочила ноги, посміхніться і скажіть: «Дрiбниці, ти сильний і здоровий, все буде добре». Як тільки дитина перестане отримувати інформацію про те, що може захворіти, вона перестане хворіти. Коли дитина все-таки захворіла, постарайтеся створити позитивний стимул для одужання: «Як шкода, що ти хворієш, а от коли видужаєш, ми з тобою підемо в зоопарк, поїдемо на море, змайструємо літак» і т.д., тобто у дитини має з'явитися очікування цікавої справи.

Стратегiя четверта: добротою можна навчити. Дуже важливо говорити дитині, яка вона добра, якщо ви хочете сформувати в неї цю якість. Не залишайте без уваги найменші прояви доброти маленької людини, заохочуйте в нiй щедрість, турботу, увагу до людей і тварин. Щоб навчити дитину доброті, необхідно подавати конкретний приклад, показувати, що це означає - бути добрим. Допоможіть бабусі перейти вулицю, поступіться місцем, подайте милостиню жебракові. Погодуєте разом з дитиною птахів і при цьому не забудьте розповісти, що саме ви робите, чому і для чого. На жаль, поширена помилка батьків, особливо матерів в тому, що вони, вважаючи себе дбайливими, намагаються самі виконувати всі домашні справи. Дитина звикає жити на всьому готовому. У такому випадку марно очікувати від неї проявів турботи: ви не навчили її цьому, а значить, і не маєте права вимагати віддачі.

Стратегiя п'ята: карати правильно. Існує декілька головних правил покарання:
* Покарання має бути завжди корисним. Це означає, що дитина, «відбувши» покарання, отримує позитивний результат - зростання власного розуміння, відповідальності, усвідомленості.
* Перед покаранням потрібно обов'язково попередити дитину, за який конкретний проступок її призначено.
* Покарання має відбуватися без приниження особистості. Категорично не можна бити дитину, ставити в куток, замикати де б то не було, обзивати образливими словами, роздягати на очах у інших.
* Проступок і покарання повинні бути адекватними один одному, щоб дитина могла відчути значущість своєї провини. Не можна за малий гріх пропонувати дитині незрівнянно сильне покарання, у цьому випадку в неї залишиться почуття глибокої несправедливості й образи.
* При покараннi краще позбавляти приємного, ніж пропонувати неприємне. Наприклад, більш безболісним для дитини буде позбавлення солодкого або походу в кіно, ніж виконання важкої і неприємної роботи. Тоді будь-яка така діяльність в подальшому житті не буде для неї покаранням, і вона більш спокійно зможе до неї ставитися.
* Після того, як термін покарання закінчився, потрібно доброзичливо поговорити з дитиною. Караємо не з метою твердити свою владу, а для того, щоб дитина, в кінцевому підсумку, стала кращою і щось зрозуміла. Тому дуже важливо, щоб дитина подумала і усвідомила, за що її покарано, і потім ви разом з нею все обговорюватимете. Бесіда повинна бути дружньою, категорично не допускаються прикази, звинувачувальні і моралізаторські нотки.

Стратегiя шоста: причина i слiдства. Коли ви разом з дитиною визначили термін покарання, дуже важливо витримати цей час, як би важко не довелося вашому батьківському серцю. Нерідко доводиться спостерігати видовище, коли покарана справедливо дитина закочує істерику і мама, не в силах більше терпіти, звільняє її від обмежень. Результат буде вдвічі негативним: мало того, що дитина не відчує в повній мірі тяжкість свого проступку, так у неї ще й сформується причинно-наслідковий зв'язок: будеш нити - доб'єшся бажаного, і вона стане досвідченим маніпулятором. Тому, шановні мами і тата, закон причин і наслідків у вашій родині має бути залізним: якщо дитина позбавлена комп'ютера чи телевізора на годину, то цю годину необхідно витримати. Якщо дитина сама порушила цей термін, доведеться збільшити час покарання. Навіть якщо в цей час йде її найбільш улюблений мультфільм, і ви просто вмираєте від жалю. Відповідальність за покарання несуть обидва - і батько, і дитина, і, домовившись про покарання з дитиною заздалегідь, потрібно цю домовленість свято дотримуватися.

Стратегiя сьома i сама головна: любити без умов. Виставляючи дитині умови типу «будеш погано себе вести - не буду любити», «такий двієчник мені не потрібен» і тому подібне, ви крок за кроком калічите її особу і виховуєте духовно збиткову людину, яка не буде здатна давати і отримувати любов, не вимагаючи нічого натомість. Безумовна любов - це прийняття дитини такою як вона є, з усіма перевагами і недоліками, успіхами і невдачами, це щосекундне підтвердження її цінності, яка не визначається жодним числовим еквівалентом. Якщо п'ять разів на день говорити дитині «люблю», не докоряючи її при цьому за завдані вам прикрості, можете бути впевнені: вона виросте по-справжньому здоровою особистістю і зможе віддати тепло і любов, яку ви вклали в неї, всім живим істотам, а значить, зробить цей світ кращим.
 

Iншi статтi роздiлу:
Як перетворити дитину в ледаря
Як виростити успішну дитину
Неправильне виховання
Батьківськi директиви
Слухняна дитина: чи завжди це добре