Головний принцип виховання
Розберемо головний принцип виховання. Він дуже простий. Якщо Ви здатні зробити так, що дитина буде Вас слухати, просто слухати і робити висновки, це означає, що Ви досягли успіху у вихованні дитини. Все інше відбудеться автоматично. Слухання найбільше проникає в розум, а саме розум управляє психікою і волею людини. Цей принцип по іншому звучить так: якщо дитина Вас не слухає, щоб Ви не робили ваша участь у вихованні дитини дорівнює нулю. Необхідно зрозуміти, що таке слухати. Якщо вас слухають - це значить, Вам довіряють, вважають Вас своїм авторитетом і намагаються робити відповідно до того, як Ви говорите.
Як зробити так, щоб дитина слухала? Для цього існує величезне знання, як треба будувати свої відносини, спілкування і з дитиною і з людьми. Якщо людина не культивує в собі це ведичне знання, вона не здатна завоювати авторитет дитини. У кожної живої істоти всередині є зверхдуша - прояв Бога в серці, яка дає розуміння людині, що таке правда, а що не правда. Ми називаємо це інтуїцією. Якщо мама обманює, дитина не зможе слухатися. Якщо
тато
говорить зло, з ненавистю, дитина не зможе його слухати. Якщо перед нею лукавлять, займаються політикою,
вона слухати не буде. Якщо тато каже одне, а робить інше, теж слухати не буде. Якщо мама каже бути слухняною, а сама не слухає тата, дитина теж не буде слухатися.
Таким чином, Ви повинні зрозуміти, що мета життя батьків - навчитися вести себе так, щоб дитина слухалася. І це зробити не просто. Це неможливо зробити без співпраці та роботи над собою. Перш за все, Ви повинні вести себе перед дитиною точно так само, як намагаєтеся правильно вести себе перед чужою людиною. Перед чужою людиною ми поводимося правильно, але перед своїми рідними не намагаємося вести себе добре. Звідки береться ця якість?
Сама головна небезпека знаходиться в поганих стосунках із найближчими людьми, а не в тих, кого ми, можливо, більше ніколи не побачимо. Ми можемо прогулятися дуже культурно по вулиці і сказати щось ввічливо якомусь перехожому, але ця людина сьогодні тут, а завтра там, і ми її більше ніколи не побачимо. Якщо ж ми розслабляємося перед своїми родичами, вважаючи, що вони так і так «свої в дошку», зрозуміють, в цьому випадку поступово накопичуються проблеми, образи, ненависть і починаються істерики, скандали, сварки.
Іншими словами, якщо ми не поважаємо близьких: чоловiка, дружину, дитину, то починаються проблеми. Поважати, значить, вести себе дуже виховано, культурно й обережно. Не треба показувати себе в найгіршому світлі, а намагатися бути хорошими перед своїми родичами. Необхідно досконало знати свої обов'язки та обов'язки родичів, які випливають не з того, що мені спало на думку, а з природи чоловіки, жінки, матері, батька, бабусі, діда. Наша роль в житті визначає закони, за якими ми повинні себе вести. Точно також, відповідно до правил поведінки батьків, треба правильно вести себе перед своєю дитиною. Це цілком певний стиль поведінки.
Не треба давати дитині бачити себе в поганому стані, коли у нас якийсь нервовий зрив або ми недостатньо пристойно одягнені. Деякі батьки здатні навіть без штанів ходити перед своїми дітьми. Якщо ми недостатньо добре одягнені, якщо ми зірвалися, якщо є якась серйозна розмова, яка може спричинити за собою грубий тон, допустимо з дружиною або з чоловіком, в цьому випадку треба дуже ніжно акуратно дати зрозуміти своїй дитині, щоб вона вийшла з кімнати , що вона не повинна цього слухати.
Дуже важливо вести себе бездоганно. Це неможливо грати, як актор у кіно, потрібно виховувати в собі хороші риси характеру. Виховання хороших якостей характеру вимагає постійної роботи над собою, що, в свою чергу, спонукає дитину робити те ж саме. Бажання копiювати батькiв у дитини проявляється завжди сильніше, ніж бажання виконувати сказане. Але якщо Ви хочете активно виховувати дитину дуже важливо, щоб вона слухалася. Всі правила є, їм просто треба слідувати.
Наступний момент дуже важливий: якщо Ви сказали дитині, що будете щось робити, Ви повинні обов'язково це зробити. І якщо Ви щось вимагаєте від дитини, то треба від себе вимагати теж саме.
Далі, з дитиною не повинно бути ніякої політики. Розумієте що таке політика? Говоримо одне, а насправді все по- іншому. Вона запитує: «А яке ввечері буде кіно?» а ми кажемо: «Не буде ніякого кіно, йди спати». Насправді ж кіно є. Всі сідають дивитися, а дитина не спить і бачить, що всі дивляться кіно. Дитині стає прикро, що вона лежить в ліжку. Дитина до 7 років не сприймає від батьків самі слова, вона сприймає, в основному, тільки вчинки. Ви її обдурили і вона робить висновок: значить треба обманювати. Якщо Ви говорите одне, а робите інше, то дитина робить такий же висновок.
Якщо ми грубо говоримо з дитиною, вона сприймає не те, про що говорять, а саму грубість. Вона думає, що треба бути грубою. Тобто її помилкове его діє дзеркально. Якщо мама грубить, то я теж буду грубити. Хибне его так діє. Дитина не розуміє сенс слів. Вона сприймає тонус думки. Тобто до 7 років дитина настільки чутлива, що вбирає тільки тонус думки.
Тому, якщо у мами з татом погані думки, то дитина, навіть не розбираючись про що говорять батьки, просто плаче. Вона відчуває несправедливість і плаче. А що таке справедливість чи несправедливість вона не знає. Батьки починають щось доводити: «Це не правильно, ти навіщо плачеш?», але дитина не розуміє, що правильно, а що ні. Вона бачить, що тато ненавидить маму, і плаче. Або бачить, що тато зібрався когось ошукати, і дитина плаче. Тобто дитина плаче від того, що бачить несправедливість, а не від того, що хтось щось сказав чи вона просто вередує.
Тому треба зрозуміти, що таке слухання.
Слухання - це найважливіший процес. Слухати і слухатися це різні речі. Дитина часто слухається, бо в іншому випадку її можуть покарати. Але слухати - це бажання зрозуміти і вступити у відповідність з тим, про що говорять. Якщо Ви добилися такого результату, то немає необхідності робити щось ще. Ні карати, ні доводити, треба просто дати дитині повну свободу, як їй діяти. I коли вона робить помилку, треба ненароком дуже делікатно сказати: «Ось ти зробила помилку. Так робити не треба, тому що так-то і так-то. А якби зробила так-то і так-то, було б набагато краще».