Як виростити щасливу дитину
Як виростити дитину щасливою? Як навчити її спілкуватися з однолітками, щоб не стала «білою вороною», ізгоєм серед однолітків? Як допомогти стати вільною, самостійною
особистістю? У цьому вам допоможуть наступні книги.
Книга американського психотерапевта Жан Ледлофф буде корисна психологам, вихователям, батькам, всім хто задається питанням: як виростити дитину щасливою. Ледлофф провела два з половиною роки в племенах південно-американських індіанців, де у відносинах між дорослими і дітьми панує повна гармонія, якої так не вистачає в цивілізованому суспільстві. Спілкування з цими людьми справило на неї таке сильне враження, що Жан відкинула західні уявлення про те, як людина повинна жити і виховувати дітей, і написала цю сенсаційну книгу, що стала бестселером у багатьох країнах світу. Ледлофф прийшла до висновку, що коли ми будемо поводитися з дітьми так, як це робили наші предки протягом тисячоліть, малята будуть спокійними і щасливими. Ця книга про те, як важливо, виховуючи дитину, прислухатися до власної інтуїції, а не до порад «експертів» у сфері догляду за дітьми.
То як же все-таки виростити дитину щасливою? Відповідь доводиться шукати самим, адже ні в родині, ні в школі, ні в інституті нас не вчать тому, як це робити. Більшість же авторів книг по догляду за дітьми не тільки не знають відповіді на це питання, але навіть не розуміють його суті. Вони вважають (і змушують вірити в це батьків), що щастя дитини цілком складається з сухих підгузників, дитячого харчування і плюшевих іграшок. У нашому прагненні дати дитині «все, що їй потрібно», ми часто проходимо повз самого головного - чого вона потребує не просто для того, щоб вижити, але для того, щоб вирости щасливою? Звичайно, дитина для молодої сім' ї - велике випробування: вона плаче, будить батьків по ночах, а коли починає повзати і ходити, все норовить зламати і перекинути.
Ми списуємо це на те, що всі діти такі, і навіть не помічаємо, що у кішки, яка ніколи не читала розумних книг по догляду за кошенятами, кошенята плачуть куди рідше, ніж наші діти.
Ми не тільки не знаємо і не розуміємо істинних потреб наших дітей, а ще й звикли перекладати відповідальність за їхнє здоров'я, виховання і безпеку на когось ще: ми народжуємо дітей в пологових будинках, якщо вони захворіють - відводимо до лікаря, віддаємо їх виховувати в дитячі садки, а потім до школи. Але ті, кому ми довіряємо наших дітей, теж не завжди знають, що потрібно дитині для щастя. Педагоги теж дізнавалися про це з книжок, автори яких мають про щастя погане уявлення. Адже насправді мало хто про це знає. Частково тому, що рідко зустрічаються люди, які вміють без жодних книг, просто дотримуючись внутрішнього інстинкту, бути щасливими і ростити щасливими своїх дітей. Жан Ледлофф зустріла саме таких людей серед індіанців. Більше того, проживши з ними два з половиною роки, вона зрозуміла, чому їх виховання дітей відрізняється від нашого, чому їх діти виростають щасливими, а наші на все життя можуть залишитися важкими
підлітками.
Відомий психолог Джон Холт так оцінив працю Ледлофф: «Якщо є книга, яка могла б врятувати світ, то ця книга перед вами». Сьогодні ми майже забули про те, що вміння правильно ростити дітей закладено в кожному з нас природою. Жан Ледлофф нагадує нам про це. Ми можемо прислухатися до своїх власних материнських і батьківських інстинктiв, почути їх і дотримуватися. Тільки так ми можемо зрозуміти, чого наші діти чекають від нас, тільки так ми можемо виростити їх щасливими.
Усі батьки хочуть, щоб їх діти виросли добрими, чуйними, впевненими в собі, добре вчилися і вміли ладити з оточуючими. Досягнення таких цілей, як показали проведені дослідження, багато в чому залежить не тільки від коефіцієнта розумового розвитку (IQ) дитини, але і від коефіцієнта емоційного розвитку (EQ). Проведені дослідження показали, що емоційний розвиток - вміння спілкуватися з оточуючими, вирішувати проблеми і конфлікти емоційного плану - в результаті складають те, що ми називаємо характером, і мають набагато більше значення для здоров'я і успіхів дитини, ніж IQ. У книзі зібрано безліч різноманітних тестів, ігрових методик і практичних рекомендацій, які допоможуть вам визначити EQ вашої дитини і нададуть істотну допомогу у вирішенні різних проблем, що виникають в процесі виховання.
Автор книги «Як виховати дитину з високим коефіцієнтом емоційного розвитку» простою і зрозумілою мовою пояснює, як прищепити дітям навички управління своїми емоціями, і пропонує безліч різноманітних ігрових методик, що сприяють підвищенню рівня EQ. Доктор Шапіро аналізує поширені складні ситуації, що виникають в процесі виховання, і варіанти вирішення цих проблем. Книга адресована, в першу чергу, батькам і в той же час являє собою певний інтерес для фахівців, які займаються профілактикою і лікуванням різних психічних розладів, наприклад, таких, як нав'язливий невроз, депресії, тривожні стани, фобії. У ній також розповідається про досвід американських психіатрів в лікуваннi цих станів новими методами і наводяться різні техніки роботи з "важкими" дітьми.
Відчуття свободи у вашої дитини - це підстава її особистості. Воно виростає з почуття впевненості. Отримання свободи - процес поступовий, це шлях від пелюшок до повноліття. Саме батьки повинні взяти на себе роль поводирів на цьому нелегкому шляху. Але зробити це з великим мистецтвом: з одного боку, не придушувати в дитині особистість, з іншого - не кидати її напризволяще.
Як поєднати непоєднуване, щоб дисципліна не стала перешкодою особистої ініціативи дитини, її творчим імпульсам? Як навчити правилам гри під назвою «життя»? Як не зламати, а побудувати нову особистість? Відповіді на ці та багато інших питань, а також різноманітні тренінги та вправи ви знайдете в книзі Урсули Хеберлі-Неф «Скільки свободи потрібно вашій дитині». Якщо дитина не вписується в систему, вона стає ізгоєм, «білою вороною». Якщо вона буде як усі - це, звичайно, зручно, але страшно - ваша дитина розчиниться в безликiй масі, стане непомітною, «сірою мишкою».
Як вирішити протиріччя? Ця книга про те, як допомогти нашим «білим воронам» - дітям, що зазнають проблеми у спілкуванні з рідними, друзями, однокласниками. Адже справа не в тому, що вони відрізняються від інших. Наше «пташеня» не вміє використовувати свої особливості в свою користь, або дорослі самі, не помітивши цього, поставили дитину в таке положення, що вона змушена залишатися осторонь.