Всi статтi роздiлу

Дитина не любить маму

Чому дитина не любить маму? Як не дивно, але таким питанням найчастіше задаються мами. Їм здається, що дитина не любить свою матусю, яка для неї готова на все, або, що ще страшніше, дитина більше мами любить тата, а то й дідуся-бабусю. Прикро, про що розмова. Проте, мами деколи перебільшують масштаби лиха, хоча буває, що й применшують, не бажаючи бачити очевидного. Отже, що ж може служити причиною «нелюбові».

Дитина приблизно років до 2-х дійсно любить маму, будь-яку. Інша справа, що моделі відносин в сім'ї різні: в одній дитині дозволено маму навіть бити, і за це нічого не буде (небезпека в тому, що така поведінка може закріпитися), а в іншiй - це буде сприйнято, як нонсенс і більше не повториться.

Тому що б'є-цілує - не показник любові. Це тільки варіанти вираження себе, залучення уваги. А можливо, з мамою відносини і справді не дуже, мама сувора або холодна, або просто замотана до крайності, і дитина будь-яким шляхом хоче добитися її уваги, хай хоч так, поганою поведінкою, биттям-кусанням.

Ще момент, чому на погане ставлення скаржаться частіше мами, ніж тата: просто тому, що мама весь день з дитиною. А татова увага гарантовано і так, він бачить дитину не так довго: йдучи на роботу поцілує, приходячи з роботи пограє, спокутує перед сном, і це ще найбільш оптимістичний сценарій. А мама - ось вона, нікуди не дінеться, завжди доступна. Тому часто в перші роки життя маляти тато буває тільки об'єктом любові, а мама - ще й полем для експериментів. Крім того, не будемо забувати, що на мамі часто всі побутові і поліцейські (дисциплінарні), тобто малоприємні, функції, а тато - це свято: прийшов, посміхнувся, чогось приніс, на руки взяв. А мама весь день бу-бу-бу да бу-бу-бу, те не чіпай, туди не ходи - чого ж дивуватися, що малюк хмуриться?

А ось що стосується діточок постарше, 3-5 річних, то, хоча у них є колосальна потреба любити маму, далеко не завжди дитині з мамою щастить. Доля такого малюка нелегка: життєво важлива потреба в любові не задоволена (якщо мама зла, надмірно сувора, навіть жорстока або ж байдужа), вона заганяється на задвірки душі, з чого виростають великі проблеми згодом.

Дорослішаючи, діти, яким не вдалося як слід полюбити маму-тата, вступають в шлюб з першим зустрічним або йдуть на свідомо програшні відносини, тому що потреба любити скупчується колосальна, плюс невпевненість у собі, що найчастіше йде в парі. Проте, до всього цього коли ще дійде, а нелюбов - ось вона, вже виявляється: дитина може уникати маму чи бути з нею жорстокою, або вести себе зухвало - варіантів маса.

Критичною точкою є проходження дитини через так звану едипальну фазу розвитку - коли у віці 5-6 років у неї проходить ідентифікація з батьком своєї власної статі. Спочатку дитина наче закохується в батька протилежної статі: дівчатка обожнюють тата (психологи називають це фазою Електри), хлопчики мріють одружитися з мамою («едипового фаза»).

Відповідно, виникає напруженість у відносинах: хлопчик ревнує маму до батька, дівчинка - батька до мами (причому, тут все так химерно, що загостритися відносини можуть як з батьком своєї, і протилежної статі, залежно від емоційного забарвлення складених в сім'ї відносин, а також від реакції того чи іншого з батьків на почуття дитини). Але, так чи інакше, якщо все пройшло благополучно, дитина розуміє і приймає своє місце у відносинах батьків і свою роль у сім'ї.

Відбувається її власне самовизначення: хлопчик він чи дівчинка, і як йому поводитися відповідно з цим фактом. І далі до підліткової кризи мами можуть зітхнути спокійно. Однак, якщо мати надмірно різко відштовхнула хлопчика з його «любов'ю», або ж дівчинка погано впоралася зі своєю «фазою Електри», так і не позбувшись на підсвідомому рівні впевненості, що тато повинен належати тільки їй, а мама - конкурентка і суперниця відтепер і навіки, то стосунки з мамою можуть сильно охолонути.

Це особливо яскраво починає проявлятися в підлітковому віці, коли під впливом гормональної перебудови організму підліток, в якійсь мірі, втрачає контроль над своїми емоціями. І тут слід розмежовувати ситуації: якщо до 11-12 років все було добре, а потім дитина раптом зіпсувалася» - це одне, це нормальний прояв кризи підліткового віку.

Якщо ж вже була холодність і напруженість у відносинах з матір'ю, то в підлітковому віці всі процеси тільки посиляться, і тут, власне, можна порадити тільки запастися величезним терпінням і просто перечекати. Тому що спроба зламати і переробити закінчується ще більшим крахом, і тоді залишиться тільки сподіватися, що відносини з дитиною налагодяться коли-небудь, у випадку, якщо вона сама стане батьком і відчує, що це таке, простить великодушно тих, хто її саму виховував, як умів.
 

Iншi статтi роздiлу:
Відносини між дорослими і дiтьми
Чим важлива похвала
Похвала: користь чи шкода
Що означає правильна похвала
Як часто хвалити дитину