Королівство Марокко - край золотого заходу

Араби називають Королівство Марокко Аль-Магриб Аль Акса «Країною Далекого Заходу». Середньовічні мандрівники величали його «Холодною країною з гарячим сонцем», а поети - «Краєм золотого заходу». У європейців же вкоренилася назва Марокко - похідне від слова Марракеш, що переводять як «червоний». В давнину Марокко, поряд з Тунісом та Алжиром, входило в поняття Магриб і прославилося поголоскою про жорстоких піратів і чаклунів.

Згідно античним міфам, саме сюди припливли аргонавти на чолі з Ясоном за яблуками вічної молодості, охоронюваними німфами Гесперид. Інший античний герой, Геракл (він же Геркулес) вбив стража яблук дракона Ладона, перелякав німф і, перехитривши Атланта, який тримає небесне склепіння, добув чарівні яблука.

Що ми знаємо про цю країну? Дуже мало. Марокканські апельсини - одні з найсолодших у світі. Управляє країною молодий, але мудрий король. Частина знаменитого ралі Париж-Дакар пролягає по пустельних і гірським районам країни. А тим часом у Марокко є цікаві стародавні міста, чудові морські курорти і чудовий східний колорит. За всім цим щорічно сотні тисяч французів, італійців і німців відправляються в країну. Серед іноземців практично кожен четвертий - громадянин Франції. Цей факт легко пояснити, знаючи історію: країна довгий час перебувала під протекторатом Франції, а мова Вольтера і Гюго і сьогодні обов'язкова для вивчення в марокканських школах.

Описати Марокко дуже важко, як і передати його колорит. Хіба можуть якісь слова вмістити в себе величну красу мавзолею Мохамеда V в Рабаті, гортанний говір торговців, аромат м'ятного чаю, запропонованого торговцем-віртуозом на ринку Маракеша? Все це треба бачити своїми очима, чути своїми вухами.

«Біле місто» - так перекладається з іспанської мови назва економічної столиці Королівства - Касабланки. Це місто вальяжно розкинулося на узбережжі Атлантичного океану. Воно стало відомим в роки Другої Світової війни - як перевалочний пункт для європейців, що рятувалися від жахів фашизму. Саме тут Сент-Екзюпері, зачарований марокканською пустелею, писав свого «Маленького принца».

У туристичному плані Касабланка мало відома, хоча туристи її відвідують. Окраса міста - величезна велична мечеть Хасана II, яку видно здалеку. Кажуть, що будували її на добровільні пожертвування. Сам король, марокканські меценати і простий люд скинулися, і результат перевершив всі очікування. Височенний мінарет, прикрашений різьбленням і кольоровими кахлями, гордовито височіє над куполом, який розсувається - так що десятки тисяч молільників можуть споглядати над собою небо. А їх у свою чергу бачить Аллах. Суворі колони з місцевого та карарського (італійського) мармуру підпирають арки і склепіння. Мечеть вражає як зовні, так і всередині, своєю розкішшю і, в той же час, простотою. З настанням сутінків вона підсвічується, і від того виглядає ще більш вражаюче. Відчуття, що потрапив в середньовічну східну казку про Аладдіна або Алі Бабу.

У Касабланці збереглася і Медіна, стара частина міста, не дуже колоритна і мало запам'ятовується. За колоритом краще відправитися в iмперські столиці - так іменують старовинні міста Фес, Мекнес і Марракеш. Перший з них вважається релігійною столицею країни - там здавна вивчали Коран в кращих медресе.

Туристична столиця - такою по праву вважається Марракеш, віддалена від Касабланки майже на 250 км. Це старовинне місто, засноване в XI столітті, зберегло східний колорит і особливу автентичність. Воно двічі було столицею країни. Умовно Марракеш ділиться на дві частини: Геліз (нове місто з широкими прямими вулицями і висотними готелями) і Медину. Колір Марракеша - рожевий, точніше, колір охри, в нього пофарбовані практично всі будівлі. У тому числі і вілли Жана-Поля Готьє, Мадонни та інших знаменитостей.

У Марракеші чудово збереглася стара частина міста. Туристів вражають мечеті, палаци, вузькі вулички, караван-сараї. Це місто, як ніяке інше, зуміло зберегти свій неповторний колорит і особливу архітектуру. Мечеті і медресе, хамами (східні лазні) і ринки, магазинчики - все це в достатку можна знайти в Медіні. Ринки вражають достатком фруктів і прянощів, яскравими кольорами національних нарядів і гомоном птахів. Тільки й встигаєш фотографувати! Що, втім, далеко не завжди подобається місцевим торговцям.

Дуже цікаво пройтися по Міднiй вулиці, де практично вручну виготовляють світильники, свічники, решітки та інші вироби з металу. Цікаво заглянути в яку-небудь аптеку, де запропонують безліч косметичних засобів на основі натуральних компонентів. Центр Медіни, осередок місцевого життя - площа Джамаа-Ель-Фна (площа відрубаних голів). За однією з версій, тут злочинцям відрубували голови або карали батогом, звідси така зловісна назва. Вдень місцеві торговці тут ліниво продають свіжовичавлений апельсиновий сік.

З настанням вечора все змінюється - площа оживає. Акробати і заклинателі змій (що пропонують сфотографуватися з рептиліями), похмурі ворожки і знахарі в оточенні якогось незрозумілого зілля, тлумачі Корану, танцюристи і музиканти-бербери, глитачi вогню - все це в достатку вихлюпується на ошелешених іноземців. Оживше середньовіччя! І все наяву. Відчуття нереальності що відбувається, сплеск емоцій, шум, гам, буйство фарб - це Джамаа-Ель-Фна, фантастичне місце по своїй енергетиці.

А зовсім поруч височіє Кутубія - знаменита мечеть, шедевр арабо-мавританського зодчества XII століття, оточена садом з апельсиновими деревами. Зовні Кутубія прикрашена різьбленим орнаментом, всередині рядами білосніжних арок, під якими моляться п'ять разів на день правовірні мусульмани. Не меншого інтересу заслуговує і Медресе Бен Юсефа, відкрите, на відміну від Кутубіі, для вільного відвідування, а також палац Бахія, вибудуваний на честь коханої дружини одного з візирів. Тут можна помилуватися мозаїчними підлогами, різьбленими орнаментами по алебастру, арками і внутрішніми двориками.

Місто так сильно зачарувало Жака Мажореля, французького художника першої чверті XX століття, що він купив тут землю, побудував на ній віллу, оточивши її самими рідкісними рослинами з екзотичних країн. Нині будинок Мажореля належить не менше знаменитому його співвітчизникові - модельєрові Ів Сен Лорану.

Із засобами розміщення в Марракеші все гаразд. Найрозкішніший готель, «Мамунiя», знаходиться неподалік від Кутубіі. Мало не на площі Джамаа-Ель-Фна розташований п'ятизірковий Les Jardins de la Koutoubia, з даху якого відкривається приголомшливий вид на старе місто і Кутубiю. Неподалік від Медіни, в живописному оазисі привільно розкинувся розкішний Palmerai Golf Palace з прекрасним Спа-центром, гольф-полями, відмінними просторими номерами, барами і ресторанами, де неодмінно запропонують мешуї (ягнята на рожні), тажин (рагу з курячого м'яса або риби у власному соку) і сіре вино (Vin Gris). Насправді колір цього марокканського вина - рожевий, і воно дуже добре «йде» під рибу чи м'ясо.

Але краще зупинитися в ріадах - так іменуються старовинні будинки, що належать багатим, часто знатним марокканським сім'ям. Це осередки розкоші і багатства, наповнені антикварними меблями, ексклюзивними предметами інтер'єру, килимами ручної роботи. Ріад (як правило на 5-10 номерів) є як у Медині, так і в Пальмере - кварталі престижних вілл і резиденцій, що в 15-20-ти хвилинах від Медіни. Між апельсиновими деревами у внутрішніх двориках розставлені столи, за якими небідні постояльці неквапливо попивають м'ятний чай або каву «касі». Коштує проживання в ріадi недешево: від 200 до 2 тисяч євро на добу. Але воно того варте. Кожен, напевно, мріє хоч на годину, але побути каліфом.

Особливо добре там відпочити після ринкової суєти і настирливості місцевих торговців, що пропонують тільки у них купити бабушi (шкіряні туфлі без задників і каблуків), берберські амулети від пристріту, килими або «старовинні» монети. Ліжко з натурального червоного дерева під балдахіном, оксамитові подушки, свіжі фрукти на багато інкрустованому столику, власна тераса, садок і іноді басейн, мозаїчні підлоги і різьблені стелі, фонтани і всілякі арки - все це створює в сукупності поняття "східної розкоші" .І все це доступно.

Не менший захват викличе і відвідування Ессуейри, невеликого портового містечка, віддаленого від Касабланки більш ніж на 300 км. Місто піратів і музики гнауа, суміші арабо-берберських наспівів з заклинаннями вуду і чорних рабів з Малі. Приголомшливо красиве місто на березі Атлантики. Прийнято вважати, що його заснували аж в X столітті до нашої ери фінікійські торговці. Трохи пізніше він потрапив під карфегенян і увійшов до складу Римської імперії.

Понад 300 років Ессуейра була столицею піратів і найбільшим ринком рабів. Саме сюди привезли знамениту французьку Анжеліку (з роману «Анжеліка і султан») в дар місцевому правителю Мулай Ісмаїлу, що зумів перемогти піратів. Цей султан, до речі, запросив французького архітектора для будівництва, по суті, нового міста. Результат - прямі вулиці, від яких відгалужуються криві провулочки, що закінчуються дворами-колодязями і тупиками. Майже як у «Діамантовій руці» Гайдая. Відчуття, що знаменита кінокомедія знімалася тут.

Однак вигляд Ессуейри дещо інший. Яскраво-білі будинки з блакитними віконницями і дверними порогами. Зірками Давида, вибитими над входами в деякі будинки, що свідчать про приналежність господарів до іудаїзму. В Ессуейрi не так давно було багато марокканських євреїв, які виїхали в минулому столітті масово на Землю Обітовану. До речі, жилося їм при мусульманських правителях не так вже й погано.

Раз на рік, в кінці червня, тут проходить грандіозний фестиваль музики гнауа. Слухати її довго не рекомендується, так як можна впасти в транс, з якого потім насилу вибираєшся. І все ж, потрапити в Ессуейру під час фестивалю - велика удача. Стільки екзотичного можна побачити і почути! В інший же час року тут просто приємно відпочити, блукаючи по берегу океану або вузьких вуличках. Приємно приймати процедури таласотерапії в Спа-центрі кращого місцевого готелю, що належить відомiй готельнiй мережi Sofitel.

Дуже приємно, на відміну від Марракеша, займатися тут шопінгом: місцеві торговці ненав'язливі, не зазивають дешевими цінами. Часто лавка функціонує при майстерні, де виготовляються ковдри з верблюжої вовни або шкатулки з тикового дерева - чудовий і недорогий подарунок. Можна придбати, приміром, футляр для кільця або сережок всього за 10 дирхамів. А можна - книжкову шафу або стіл за 300. Ці предмети будуть ще довго нагадувати дивовижне місто на березі Атлантичного океану.

Цікавий і місцевий порт, де вранці спостерігається столпотоворіння: власники місцевих ресторанів докуповують мурен, восьминогів, мідій, креветок та інших морських мешканців, щоб запропонувати їх під соусами і маринадами, на грилі і в жарено-вареному вигляді туристам. Ессуейра - місто-мрія. Тут непогано оселитися, пішовши на пенсію, як, наприклад, часто роблять літні французи. Клімат тут хороший, мовний бар'єр відсутній. Їжа - екологічно чиста, а місцеве населення - цілком терпиме до іновірців.

Марокко омивають води Атлантичного океану і Середземного моря. Загальна протяжність морського узбережжя - 3400 км. При цьому туристами використовується лише незначна частина. Так, пляж Агадiра, найвідомішого марокканського курорту, простягається всього на 10 км. Однак в курортній зоні функціонує близько 100 готелів, маса ресторанчиків, що пропонують страви як місцевої, так і іноземної кухонь. Знавці стверджують, що саме в Агадiрi найбільший у світі вибір страв з сардин.

Агадір - справжня курортна столиця Королівства. З настанням літа сюди спрямовуються натовпи любителів пляжного відпочинку. До речі, на відміну від деяких арабських країн, в Марокко цілком лояльно ставляться до алкоголю, втім, його п'ють переважно іноземцi. Міцні спиртні напої продаються повсюдно і недорого. Однак продають спиртне лише до 8 вечора. Туристам, крім моря і сонця, пропонуються типові східні розваги: катання на верблюдах і арабських скакунах, морську рибалку, куріння кальяну та інше.

Можна віддатися і улюбленому заняттю - шопінгу. Магазинчики, сувенірні лавки і шикарні бутіки буквально вишикувалися в ряд в туристичному кварталі між бульваром Мохамеда V і морем. До речі, влітку в Марокко, на відміну від сусіднього Єгипту, немає виснажливої спеки. У Агадiрi в липні-серпні температура повітря рідко коли буває вище +30 градусів за Цельсієм, що пояснюється наявністю холодної океанічної течії.