Всi статтi роздiлу

Вміння відстоювати свою думку

Багато чому, в тому числі і вмінню відстоювати свою думку, дитина навчається вдома, в сім'ї. Перш, ніж переносити це вміння на зовнішній соціум - садок, дитячий майданчик у дворі, необхідно подивитися, що відбувається з думкою дитини всередині сім'ї. Наскільки ця думка шанована і значуща в рамках сім'ї. Чи є такі області у сімейних відносинах, де дитина може приймати самостійні рішення? Чи може дитина сама визначити, з ким їй грати, що вдягнути, як провести свій день народження? Також чимале значення має те, яким чином дитині вказують на її помилки. Наскільки конструктивно можуть критикувати її дії. Під конструктивною критикою розуміється пропозиція покращити зроблене, під неконструктивною - негативна оцінка виконаної роботи.

Наприклад, дитина мете підлогу в своїй кімнаті, піднімається пил стовпом. Дорослий тут може відреагувати по-різному. Можна сказати: «що ж це ти, безрукий, пил підняв? Ми ж задихнемося тут», а можна по-іншому: «якщо намочити віник, пилу буде набагато менше." Чим відрізняються наведені фрази? Після першої хочеться кинути віник і сказати: «ну і метіть самі свою підлогу!". Друга фраза не містить принизливої оцінки і дозволяє самій дитині виправити ситуацію, вона напевно теж бачить пил, але не знає, що можна зробити.

Існує особливий вид батьківського спілкування, що дозволяє побудувати довірчі відносини з дитиною. Цей спосіб спілкування включає в себе вміння давати поради і підштовхувати до вибору вірного рішення, а також відповідати на поставлені питання, не блокуючи довірливого спілкування. Нижче представлено декілька прийомів, які сприяють розвитку таких відносин між дорослим і дитиною. Освоївши ці нескладні прийоми, можна легко навчити ним дитину, що дозволить їй активно спілкуватися з однолітками, мати свою думку і коректно відстоювати її.

1. Постарайтеся показати дитині, що ви її розумієте. Іноді цей прийом називають відбитим вислуховуванням. Він складається з трьох частин: Демонструйте дитині, що ви чуєте те, що вона говорить (наприклад, словами «так», «угу», питаннями «а що потім?", "i що ж?» i так далі). Дозволяйте дитині виражати її власні почуття. Якщо дитина не схильна виражати свої почуття по ходу розповіді, допоможіть їй, наприклад, сказавши: «Я, звичайно, лякаюсь в таких випадках» або «Я б стривожився». Доведіть дитині, що правильно зрозуміли її розповідь або повідомлення, наприклад, коротко переказавши суть: «Це здорово і заслуговує поваги, коли людина знаходить в собі сили для того, щоб...»

2. Уважно стежте за обличчям дитини та її мовою тіла. Часто дитина впевнена, що успішно приховує свої емоції (смуток, досаду, нетерпіння та інше). Але тремтяче підборіддя або блиск очей скажуть вам інше. Коли слова не відповідають мові тіла, завжди покладайтеся на мову тіла. І обов'язково повертайте дитині побачене, не залишайте свої спостереження при собі в якості секретної зброї. «Коли ти говориш про це, сльози на очах з'являються, напевно, це важливо для тебе».

3. Висловлюйте свою підтримку і заохочення не тільки словами. Це може бути ваші посмішка, поплескування по плечу, кивок головою, погляд в очі, дотик до дитячої руки. Або не поплескуйте по голові, цей жест може розцінюватися, як зневага.

4. Вибирайте правильний тон для ваших відповідей. Пам'ятайте, що тон голосу пов'язаний зі змістом ваших слів. Вибирайте вірний тон і не відповідайте безапеляційно або саркастично, діти можуть розцінювати це, як негативну оцінку своїх дій і замикатися в собі.

5. Використовуйте схвальні фрази для підтримки розмови і показуйте вашу зацікавленість у нiй. Для цього підійдуть короткі фрази, які показують ваше емоційне ставлення до обговорюваної теми, наприклад: «Ось це так!», «Та ну, не вірю!», «Чудово!», «Треба ж, я б точно не здогадався!» та тому подiбнi.

Таким чином, дитина спочатку знайде свою власну думку всередині сім'ї, відчує повагу до своїх суджень. Потім навчиться виносити її в спілкування з однолітками.

Iншi статтi раздiлу:
Важкий характер
Гормональний розвиток
Дiти - учасники ДТП
Малюк i сонце
Режим дня школяра