Всi статтi роздiлу

Розвиток дрібної моторики

Рівень розвитку дрібної моторики - один з показників інтелектуальної готовності дитини до шкільного навчання. Розвиток дитячої руки знаходиться в тісному зв'язку з розвитком мови і мислення. Зазвичай, дитина, що має високий рівень розвитку дрібної моторики, вміє логічно міркувати, у неї достатньо розвинені пам'ять і увага, зв'язкова мова. Вчителі відзначають, що першокласники часто відчувають серйозні труднощі з опануванням навичок письма. Письмо - це складний навик, що включає виконання тонких координованих рухів руки. Техніка письма потребує злагодженої роботи дрібних м'язів кисті і всієї руки, а також добре розвиненого зорового сприйняття і довільної уваги.

Для оволодіння навичкою письма необхідна певна функціональна зрілість кори головного мозку. Непідготовленість до письма, недостатній розвиток дрібної моторики, зорового сприйняття, уваги може привести до виникнення негативного ставлення до навчання, тривожного стану дитини в школі. Тому в дошкільному віці важливо розвинути механізми, необхідні для оволодіння письмом, створити умови для накопичення дитиною рухового і практичного досвіду, розвитку навичок ручної вмілості.

Але в дошкільному віці важлива саме підготовка до письма, а не навчання йому, що часто призводить до формування неправильної техніки письма. Уміння виконувати дрібні рухи з предметами розвивається у старшому дошкільному віці, саме до 6-7 років, в основному, закінчується дозрівання відповідних зон головного мозку, розвиток дрібних м'язів кисті. Тому робота з розвитку дрібної моторики повинна початися задовго до вступу до школи. Батьки та педагоги, які приділяють належну увагу вправам, іграм, різним завданням на розвиток дрібної моторики і координації рухів руки, вирішують відразу два завдання: по-перше, непрямим чином впливають на загальний інтелектуальний розвиток дитини, по-друге, готують до оволодіння навичкою письма , що в майбутньому допоможе уникнути багатьох проблем шкільного навчання.

Батьків має насторожити, якщо дитина активно повертає лист при малюванні або зафарбовуванні. У цьому випадку дитина замінює вміння змінювати напрям лінії за допомогою тонких рухів пальців повертанням листа, позбавляючи себе цим тренування пальців і руки. Якщо дитина малює дуже маленькі предмети, як правило, це свідчить про жорстку фіксацію кисті при малюванні. Цей недолік можна виявити, запропонувавши малюку намалювати одним рухом коло, діаметром приблизно 3-4 см (на зразок). Якщо дитина має схильність фіксувати кисть на площині, вона не впорається з цим завданням: намалює замість окружності овал, коло значно меншого діаметру або малюватиме його в декілька прийомів, пересуваючи руку.

Починати роботу з розвитку дрібної моторики потрібно з самого раннього віку. Вже в дитячому віці можна виконувати масаж пальчиків, впливаючи тим самим на активні точки, пов'язані з корою головного мозку. У ранньому і молодшому дошкільному віці потрібно виконувати прості вправи, супроводжувані віршованим текстом, не забувати про розвиток елементарних навичок самообслуговування: застібання і розстібання гудзиків, зав'язування шнурків і т. д. І, звичайно, в старшому дошкільному віці робота по розвитку дрібної моторики і координації рухів руки повинна стати важливою частиною підготовки до школи.

Можливість пізнання навколишніх предметів у дітей більшою мірою пов'язана з розвитком дій рук. З боку може здатися, що дитині простягнути руку до предмета, дістати і взяти його настільки просто, що це не заслуговує особливої уваги. Але якими простими не здавалися б ці дії для нас, дорослих, потрібно відзначити: у дитини перших місяців життя вони ще відсутні, немовля ще не може виконувати координовані, цілеспрямовані дії. Адже в перші місяці життя всі рухи дитини, в тому числі і рухи рук, носять безумовно-рефлекторний характер, тобто виникають без цілеспрямованого вольового зусилля вони не навмисно. Цілеспрямовані, умисні дії виникають у дитини в процесі виховання і навчання його дорослими.

Багато вчених вважають, що розвиток мовного центру в лівій півкулі обумовлено провідною роллю руки у трудовій діяльності. Адже не випадково в історії розвитку людства роль рук підкреслюється особливо. Саме руки дали можливість розвинути шляхом жестів ту первинну мову, за допомогою якої проходило спілкування первісних людей. Дослідження розвитку рухів рук дитини представляють інтерес не тільки для педагогів і психологів, а й для інших фахівців (філософів, мовознавців, істориків, біологів і т. д.).

Цікавий онтогенез розвитку дій рук дитини. І. М. Сєченов був одним з перших учених, що піддав критиці теорію спадкової зумовленості розвитку рухів дитини, як результату дозрівання певних нервових структур. Він писав, що рухи руки людини спадково не зумовлені, а виникають в процесі виховання і навчання, як результат асоціативних зв'язків між зоровими, відчутними і м'язовими змінами в процесі активної взаємодії з навколишнім середовищем.