|
|
Всi статтi роздiлу
Як освоїти двоколісний велосипед
Зараз діти все раніше освоюють двоколісний велосипед. Велосипеди стали фінансово доступнішими, легшими і зручнішими. У гонитві за раннім розвитком батьки прагнуть навчити своє чадо їздити на велосипеді ледь не раніше, ніж ходити. Складно це чи ні?
Колись перший двоколісний велосипед з'являвся тільки до школи, і освоював його щасливий власник цілком самостійно.
Пізніше, в еру «Дружкiв», батьки стали бігати за своїми нащадками-дошкільниками, тримаючись за сідло. Цей спосіб навчання їзді на велосипеді і нині не втратив своєї популярності.
Зараз діти сідають на велосипед уже в два роки, а до трьох-чотирьох впевнено тримають рівновагу на двох колесах. З точки зору дитячої психології, для успішного оволодіння новими навичками бажано, щоб, по-перше, дитина вчилася по можливості сама.
Роль батька, при цьому, полягає в пiдтримуваннi природного інтересу дитини до всього нового. А по-друге, важливо, щоб навчання новому вмінню не було пов'язане зі страхом. І вже в цих важливих моментах ми часто допускаємо помилки - впертістю у своєму прагненні змусити дитину, нарешті, поїхати без страхувальних коліс.
Часто доводиться спостерігати картину, як втомлений тато кричить: «Крути, ну крути ж педалі!», а дитина вже мало не плаче від того, що страшно й не виходить. Рано чи пізно поїдуть всi, навіть самі боязкі і фізично слабкі. Пам'ятайте, що ми даруємо дитині радість від володіння своїм тілом, а не реалізуємо свої амбіції. Не існує єдиних норм і правил щодо того, у скільки років дитина готова освоїти двоколісний велосипед. Хтось поїде сам у три роки, а хтось і в шість буде відчувати себе невпевнено. Не варто дуже поспішати й змушувати дитину, коли вона ще не готова до цього.
Отже, ми бачимо, що дитина хоче і готова вчитися, а не сприймає їзду на велосипеді, як тяжку повинність. Тоді переходимо до технічної частини. Для їзди на двоколісному велосипеді необхідні, як мінімум, два навички - власне вміння крутити педалі, долаючи опір, і вміння тримати рівновагу. Уміння крутити педалі і не втомлюватися при цьому, добре відточувати на чотириколісному велосипеді, поступово мотивуючи дитину на більш довгі прогулянки.
Для того, щоб їзда приносила радість, м'язи ніг повинні достатньо зміцніти. Багато дітей втрачають інтерес до їзди на велосипеді вже на цьому етапі. А чому? Просто ми поспішаємо почати якомога раніше, коли управління залізним конем чисто фізично важке і не доставляє радості. Так що, коли дитина відрізняється зниженим м'язовим тонусом, з небажанням гуляє на далекі відстані, краще відкласти знайомство з велосипедом, як мінімум до 4-х років, коли вже більшість дітей справляються з велосипедом без проблем.
Другий важливий навик - уміння тримати рівновагу. Вікових рамок тут немає. Це залежить тільки від того, чи дозрів вестибулярний апарат для того, щоб тримати баланс, чи ні. Найбільш поширений спосіб навчання тримати баланс, до якого вдаються батьки, - поступове піднімання страхувальних коліс на чотириколісних велосипедах. Наскільки ефективний цей метод, вирішувати вам, але чи не краще витратити сили і час на навчання дитини тримати рівновагу без педалей зовсім, а потім разом зняти страхувальні колеса. Якщо починати в 2.5-3 роки, то до 4-х років
фізично міцна дитина спокійно поїде на двоколісному велосипеді.
Для відточування балансу існує чудовий винахід - велосамокат. Простіше кажучи, це велосипед без коліс полегшеної конструкції. Спочатку дитина просто їде на ньому, перебираючи ногами, але поступово починає відштовхуватися і балансувати, піднімаючи ноги. Освоївши цей вид транспорту, діти хвацько розганяються, подовгу балансуючи і майстерно володіючи кермом. Прогулянки з велосамокатом відмінно тренують м'язи ніг, а головне, сприяють розвитку вестибулярного апарату. Відкатавши на ньому один сезон, можна практично відразу переходити до їзди на двоколісному велосипеді. Садити дитину на велосамокат можна вже у дворічному віці.
Чи потрібен триколісний велосипед? Для більшості дітей він є першим кроком у процесі навчання їзди на ньому. Триколісний велосипед навчає двом функціям: рулювати і крутити педалі. Але, як показує практика, замість класичного триколісного велосипеда однорічну дитину можна також посадити на велосамокат для самих маленьких - він оснащений чотирма колесами і кермом.
Як і раніше, залишається популярним такий спосіб навчання дітей їзді на двоколісному велосипеді, як підтримування сідла ззаду і намотування кілометрів разом з дитиною. Метод працює, але мало підходить для початківців-велосипедистів, які насилу керують кермом і погано тримають баланс. На допомогу батькам, люблячим побігати за велосипедом - роликові ковзани. Непогано, якщо дитина може з сідла діставати обома ногами до землі, хоча б на пальчиках. Тоді, при загрозі падіння, вона просто спирається ногою об землю. Найбільш сміливі батьки по-старому пускають дітей з гірки під укіс. Спосіб не для слабкодухих - настійно радимо, принаймні, забезпечити дитину шоломом і захистом для колін та ліктів. Хтось відкручує педалі від велосипеда, перетворюючи його в той же велосамокат на деякий час. В якості додаткового досвіду варто освоїти і звичайний самокат з двома колесами.
Який би метод навчання ви не вибрали, пам'ятайте, що поки дитина сама не захоче сісти й поїхати, багато годин буде витрачено даремно. Тому іноді кращий метод - це час. Катання на велосипеді має, передусім, приносити задоволення дитині!
|
|
|
