Власницькі почуття дітей

Чудово, якщо у вас росте двоє чи більше дітей. Але щастя іноді затьмарюється дитячими ревнощами. Власницькі почуття дітей - поширена життєва ситуація, однак чи можна уникнути або хоча б пом'якшити її прояви? Як правильно поводитися, коли малюк ревнує?

Чи можна взагалі уникнути появи дитячих ревнощів? Гарантовано - ні, адже ревнощі - це почуття, що виникає у дітей поза їх волею. Воно залежить не тільки від старань батьків, а й від самої дитини, її характеру, віку і т.д. Однак можна спробувати мінімізувати можливість і зародження ревнощів у принципі і яскравості їх прояву.

Діти потребують уваги. Кількість її важлива, але не так, як якість. Дитині потрібно отримувати достатню кількість ласки, фізичного контакту, відповідей на якісь питання і батьківського інтересу до її справ. Протягом дня потрібно виділити час, нехай і мінімальний, коли ви і ваша увага цілком присвячені старшому (або кожному з дітей, якщо у вас більше, ніж двоє).

Якщо часу катастрофічно не вистачає, можна поєднати спілкування і, наприклад, побутові справи - говорити і готувати обід. Однак подібне поєднання можливе з дітьми досить дорослими, а дошкільнята потребують спільної гри. Тому іншим дорослим - татові, бабусі, дідусеві - так важливо звільняти маму в ці довгоочікувані для старшої дитини години. До речі, є думка, що в перший час після появи молодшої дитини саме старша потребує додаткової, особливої уваги - саме з метою запобігання ревнощів. Якщо ваш малюк має свiй законний час наодинці з мамою і отримує достатньо уваги і ласки з її сторони протягом дня, то ймовірність появи ревнощів знижується.

Що ще сприяє прояву ревнощів? Різка зміна статусу дитини. Ще вчора вона була молодшою, улюбленцем, а сьогодні стала, практично, звичайним членом родини зі своїми правами та обов'язками. Є від чого засумувати! При цьому, малюк ревнує не до зміни свого статусу як такого, а саме до зміни ставлення до нього. Адже, по суті, бути старшим, більш дорослим, в нормі почесно й бажано для будь-якої дитини.

Як можна змінити цю ситуацію? По-перше, готувати первістка (перших дітей) до появи нового члена сім'ї. Поступово виводити дитину з положення центру сім'ї на орбіту, де розташовані всі її члени. З єдиного малюка, якому все можна (якщо така ситуація має місце бути), дитина, не втрачаючи якісно і кількісно уваги до себе, повинна стати рівноправним громадянином сімейної країни і разом з вами чекати новачка.

Часто і ненав'язливо розмовляйте зi старшим про те, що чекає вашу сім'ю, як буде чудово, коли у нього з'явиться новий друг і товариш для ігор. Розповідайте, що і як ви разом будете робити з малюком (купати, одягати, вивозити в колисці на прогулянку і т.д.). Якщо вік дозволяє, залучайте дитину до вибору приданого, радьтеся з нею щодо того, які іграшки можуть сподобатися очікуваному малюкові, і прислухайтеся до порад.

Показуйте на вулиці мам з колясками, пояснюйте, що відбувається і очікуване. При цьому, не перевантажуйте малюка розмовами, нехай вони будуть канвою, але не головною і єдиною темою ваших розмов. Приділіть увагу і прийдешнiй змінi статусу старшої дитини. Розкажіть, як це почесно - бути старшим братом чи сестрою, адже це означає, стати більш дорослим, що з'явиться той, хто у всьому буде з нього брати приклад! Багато дітей, особливо дівчатка, дуже люблять дізнаватися, що вони тепер будуть зразками для наслідування і справжніми маминими помічниками! Але будьте обережні. Безумовно, дитяча допомога дуже зворушлива, цінна, проте не можна зловживати нею.

Розмова з дитиною. Дуже часто за уявними ревнощами до молодшого ховається батьківське «ти тепер старший». Виходячи з ваших слів, старша дитина тепер повинна всім ділитися, віддавати все молодшiй, не грати стільки, скільки раніше, допомагати мамі, не кривдити молодшого і т.д. Малюк потрапляє в поле суцільних «повинен», в якому немає місця його власним потребам та інтересам. Адже дитина, навіть старша і навіть досить доросла, залишається дитиною. Якщо малюк каже: «я не хочу бути старшим!» не турбуйтеся заздалегідь, поговоріть з ним і м'яко запитаєте: «чому ти не хочеш? Що таке - бути старшим?».

Можливо, для дитини «бути старшим» означає постійно виконувати вашу волю. Тому, прислухайтеся до себе і того, як ви поводитеся зі старшою дитиною, особливо якщо вона досягла такого віку, коли вже може допомагати вам, як дорослий - не перевантажуйте обов'язками і залишайте особистий простір. Звичайно, старший повинен допомагати. Це - частина його виховання, проте не забувайте - ведуча, найважливіша для розвитку діяльність дошкільнят - гра, школярів - навчання.

У той же самий час, не заперечуйте його бажанням допомагати вам у вихованні малюка. Робіть спільно все, до чого виникне інтерес у старшого - купайте, переодягайте, грайте, годуйте, збирайте на прогулянку (без примусу). Звичайно, ваш старший не зможе робити це так вправно, як ви, і, зрозуміло, вам доведеться ретельно стежити за безпекою, проте саме з цих моментів виростає братська, сестринська любов і особливе, дбайливе ставлення старших до молодших. А ви ж саме цього і хочете? Будь-які зауваження до старших дітей, коли вони вовтузяться з молодшими, повинні бути дуже коректними, м'якими, а схвалень і похвал повинно бути більше. Похвала - великi ліки проти ревнощів, особливо коли похвала щира, по справі і поєднана з ласкою. Не бійтеся перехвалити, переніжити дитину в період адаптації до нової ситуації. Не забувайте, дитина бачить, скільки тепла дістається новонародженому, їйому може стати прикро, якщо кількість уваги до неї буде в рази менша.

Популярнi статтi:
Дiтям властивi страхи
Дитяче заїкання
Вплив мультфільмів на психіку
Як дитись мультфiльми правильно
Чому діти люблять мультфільми

Перший мiсяць || Перший рiк || Вiд року до трьох || Вiд трьох до семи || Одяг, iграшки || Подорож з дитиною