Всi статтi роздiлу

Посилений розвиток у ранньому дитинстві

Невже можна нашкодити дитині, розвиваючи її розумові здібності? А як же думка про необхідність посиленого розвитку саме у ранньому дитинстві, адже після трьох уже пізно? У журналах, книгах, в Інтернеті багато говориться про плюси раннього розвитку. Але знайти інформацію про мінуси складніше. Чи можна нашкодити заняттями, які приносять лише радість?

Негармонійний розвиток. Багато психологів говорять про небезпеку дисгармонiчного розвитку дитини - випереджаючого розвитку інтелектуальної сфери на шкоду іншим. Особливо часто, при цьому, страждає психо-емоційний розвиток малюка. Але ми ж всі хочемо бачити своїх дітей всебічно і гармонійно розвинутими. Прагнемо мало не з пелюшок записати в розвиваючі студії. На це психологи лише розводять руками і наводять приклад сполучених посудин у фізиці - пам'ятаєте зі шкільної програми: якщо десь додалося, то десь, відповідно, поменшало.

Виходить, що раннiй, передчасний розвиток інтелекту - взагалі явище нездорове. Адже є чітко виявлені періоди розвитку дитини. Раннє дитинство - час конкретного мислення. Абстрактна діяльність, наприклад, вивчення літер і цифр, - неприродне для дітей молодшого віку. Зачатки логічного мислення формуються лише до кінця дошкільного періоду, а остаточно формуються лише до підліткового віку. Є також періоди сензитивності - найкращий природний час для розвитку певних здібностей та формування навичок.

Виходячи з сензитивності, треба вчити тому, що дитина легко може засвоїти. Ми ж «заштовхуємо» в дітей теоретичні поняття і пишаємося тим, що «заштовхнули». А час, який можна було б витратити на більш адекватні для їх розвитку процеси, ми прогавили. Не дали предметну діяльність, ритміку, не завантажили моторику, не пробудили емоційну чуйність і т. д. Ми загальмували власні тенденції дитини і не дали проявитися її обдарованості, якщо вона була. Тобто школа, заточена під ранній розвиток, губить внутрішній потенціал в дитині. Навіщо вчити дитину теоретичним поняттям зараз і витрачати на це 120 уроків на рік, якщо цей же матеріал вчитель може дати в п'ятому класі з тим же ефектом, але за 10 уроків?

У свою чергу, дитячий психіатр стверджує: «Передчасне інтелектуальне тренування веде до перенапруження структур мозку. Це надмірне навантаження на ліву півкулю, скроневі області та лоб. В результаті, позбавляючи дитину можливості проходити нормальні етапи розвитку, її на все життя роблять збитковою. Психіка розхитується і згодом дитина буде погано розвиватися.

Нерозвинені почуття. Багато психологів відзначають, що раннє навчання призводить до недорозвинення емоцій, невміння відчувати, співпереживати, нормально спілкуватися. Діти не вміють грати, особливо в рольові ігри, що призводить до деформації особистості. Адже рольова гра - це і пізнання світу, і школа спілкування, і можливість приміряти на себе різні соціальні ролі. Інша проблема - раннє дорослішання. Часто йде дитяча безпосередність, радість життя, віра в диво...

Труднощі в спілкуванні. Психологи стверджують, що досить часто у рано розвинутих дітей виникають проблеми з адаптацією в суспільстві. В одних випадках вони відсторонені від світу, не прагнуть до спілкування, дивляться на однолітків звисока. В інших - потреба в спілкуванні є, але ці діти просто не вміють спілкуватися. Однолітки ж, у свою чергу, часто відкидають тих, хто відрізняється від них, хто розумніший за них.

Вплив на здоров'я. На думку лікарів, за надто розвиненою свідомістю не встигають органи мови. Заїканням досить часто страждають дуже розвинені, вразливі діти. Для лікування радять заспокійливе, зниження навантаження як інтелектуальне, так і емоційне.

Стаття невролога Єлизавети Меланченко так і називається: «Я - проти раннього розвитку». Вона розповідає про своїх маленьких пацієнтів з нервовими тиками, головними болями, нетриманням сечі. І все це викликано надмірним інтелектуальним навантаженням, після зменшення якого відбувається поліпшення стану дітей. Але чому рання інтелектуальна діяльність може нашкодити? Справа в тому, що мозок дитини дозріває поступово. Спочатку дозрівають нервові центри, відповідальні за дихання та травлення, потім - за рух, і тільки потім - за емоційний контроль, волю й читання. Якщо примусово порушити цю послідовність, якщо почати розвивати центри читання до того, як дозріють попередні, становлення дитини може відхилитися від норми.

Надмірна інтелектуальна напруга викликає приплив крові до кори головного мозку. При цьому збіднюється кровопостачання центрів, відповідальних за дихання, травлення, серцебиття, в результаті чого виникають спазми судин і, відповідно, дитина отримує цілий букет захворювань. Причини спазмів у дитячому віці також пов'язані і з психологічною напругою, що дуже і дуже часто виникає у тих, кого завчасно саджають за парти. Якщо дитина схильна до психічних порушень, то при надмірних навантаженнях вони можуть проявитися раніше і гостріше. Практикуючий психотерапевт також говорить про психосоматичнi захворювання (гастрит, безсоння), пов'язанi з великим інтелектуальним навантаженням.

Проблеми в школі. Психологи звинувачують неправильно організований ранній розвиток у великій кількості проблем у школярів. Часто такі діти не хочуть вчитися в школі, тому що вже втомилися від навчання. Замість цього, якщо в дитинстві вони не награлися, посилено шукають розваги, грають під партами. З іншого боку, сучасна школа часто не готова прийняти занадто розвинених дітей, вони звичайно тільки заважають навчальному процесу.

Ще одна проблема - такі діти часто не готові до одноманітної діяльності, до додатка постійних цілеспрямованих зусиль для досягнення мети. Адже в молодших класах вони й так все знали. А займаючись за методиками раннього розвитку, діти звикли засвоювати знання в грі без напруги. У школі ж без уміння працювати, долаючи себе, часто не обійтися.

Сумнівність результатів. Чи дає ранній інтелектуальний розвиток перевагу в житті? Багато авторів відзначають, що в школі і вузі такi діти ніякими особливими здібностями не відрізняються. А на думку психологів, взагалі в підлітково-юнацькому віці ці діти відрізняються нездатністю до узагальнень, логічного переносу, мислять шаблонно.

У свою чергу, відомий американський психолог, автор багатьох книг з психології Еда Ле Шан теж виступає проти раннього розвитку: «Відсутність зовнішньої стимуляції розвитку не виключає факту, що в той далекий час було стільки ж розумних і стільки ж не дуже розумних дітей, як і зараз. Мені здається, що теорія раннього навчання немовлят стала причиною багатьох емоційних розладів, у тому числі дитячого безсоння».

«Кожному овочу - свій час» - так називається один із розділів книги «Щоб дитина не була важкою: виховання дітей від 4 до 14 років», в якій вона застерігає батьків від надмірного захоплення ідеями раннього розвитку. «Забігаючи вперед, змушуючи дитину цікавитися тими речами, які в силу віку бувають важко доступні, дорослі не стимулюють, а, навпаки, вбивають дитячу допитливість». Саме гасло, що вчити однорічну дитину легше, ставиться під сумнів. Якщо почати вчити букви з дитиною в 6 місяців, вона вивчить їх за півтора року, а якщо в 6 років - за 2 тижні. І це зовсім ще не пізно! Адже Ріхард Вагнер почав навчатися музики в 15 років, а Поль Гоген почав малювати у 26.

I нарешті, говорячи про наслідки раннього розвитку, психолог наводить цікавий приклад: «У психології є два відомих іменi з ХIХ століття - шотландський економіст Джеймс Мілль та його син Джеймс Стюарт Мілль. Батько розвинув свою дитину до феноменальних здібностей. Ось тільки син, який в 20 рокiв страждає важкою депресією, сказав: «У дитинстві в мене не було дитинства».

Думки є різні: є прихильники раннього розвитку дитини, і є ті, хто проти. Iстина десь посередині. Все добре в міру. Є приклади, коли діти відстають у розвитку, тому що батьки зовсім не займалися ними в дитинстві, і ці прогалини потім дуже важко заповнювати. Але є такі ситуації, коли вся увага батьків направлено саме на розвиток інтелекту дитини, при цьому з виду випускається фізичний розвиток (заняття спортом), розвиток творчого потенціалу дитини (малювання, ліплення), розвиток психо-емоційної сфери (читання казок). У підсумку, їй вже не цікаво бігати з однолітками, вони бігають швидше i не так швидко втомлюються. Та й біг для них - приємне, радісне заняття, а не дурниця, на яку не зрозуміло для чого витрачати час маленькому генію. У дітей має бути дитинство. А рано розвинуті діти схожі на маленьких старичків - такі ж розумні, розсудливі і малорухомі. Ось і виникає питання - чим розплачується дитина за свiй ранній розвиток? Навряд чи дитина, що в 15 років поступила до вузу, щаслива. Вона для всіх вікових категорій чужа - для однолітків занадто розумна, для однокурсників занадто мала. Батьки, подумайте про все це і виберіть золоту середину.