Всi статтi роздiлу

Сон - обов'язкова умова розвитку

Здавалося б, хвилини перед сном - найтихіші, що розташовують до тепла, ніжності, довіри. Але мало знайдеться батьків, яким не доводилося б через сон «воювати» з дитиною.

Немає однакових біоритмів. Сон i неспання - два провідних ритми діяльності організму. Але ритм цей неоднаковий у різних людей. Одні бувають вибиті з колії нормальної життєдіяльності від того, що хронічно недосипають, інші страждають, бо сплять занадто багато, а активності не додається. Так що поради дотримуватися якогось певного режиму сну далеко не завжди прийнятні: як немає однакових людей, так немає і однакових біоритмів, і біоритму сну, зокрема. Як відомо, існують холерики, сангвініки, меланхоліки, флегматики, і кожен спить по-своєму. Одні з часом сплять все більше і більше. А інші, навпаки, з віком сплять менше. Ми про це часто забуваємо, але ж темперамент, біоритми і ступінь потреби в сні у дітей теж різні. Підігнати все це під правильний розпорядок не завжди можливо, та й не потрібно.

Сон, як і повноцінне харчування, - обов'язкова умова розвитку. Однак неправильно думати, що дитина до року тільки й робить, що їсть та спить. Точніше дізнатися норми сну і неспання для свого малюка можна у лікаря. Але ці середньостатистичні дані можуть не збігатися з індивідуальною нормою вашого малюка. Як серед дорослих, так і серед немовлят, є любителі поспати, а є й такі, що прекрасно обходяться мінімумом.

Середньодобова норма сну у дітей першого року життя поступово знижується до 12-13 годин. Як цей час буде розподілений, визначається самою дитиною та її батьками. Зазвичай, тривалий нічний сон, наприклад з 10 вечора і до 7-8 ранку, поєднується з коротким денним відпочинком. А ранні пташки, що постають годин в 5-6 ранку, добирають свою норму вдень. Психологічно більш правильно було б орієнтуватися на потреби малюків, але дорослим зручніше, коли діти живуть за режимом. Тоді дні проходять більш впорядковано. Так відомо, що примхи в певний час доби свідчать про те, що прийшла пора годувати, в інший - що дитина хоче спати. Але й безрежимні діти досить чітко дають зрозуміти дорослим, чого їм хочеться в даний момент.

Привчаємо поступово. Як швидше вкласти дитину спати, коли вона починає вередувати, терти очі? Шалені мами в цій ситуації, зазвичай, пропонують дитині груди. При цьому, вони вступають з малюком в тілесний контакт: беруть його на руки, притискають до себе, злегка похитують, ніжно поплескують. У такому положенні біля грудей найчастіше діти і засинають.

А як бути, коли малюка не годують грудьми або укладати доводиться татові, бабусі, няні? Дітей до трьох місяців бажано взяти на руки, так, щоб головка малюка була притиснута до лівої половини грудей дорослого. Спокійні, ритмічні тони серця близьких людей добре діють на немовлят. Одночасно їм можна запропонувати пляшечку з молочною сумішшю або підсолодженою водою. Якщо малюк не заспокоюється і продовжує вередувати, краще покласти його в ліжечко або коляску, де він, зазвичай, спить вдень, при необхідності дати пустушку. Подовгу качати дитини не слід. Малюки швидко підростають і носити їх у такому положенні стає все тяжче.

Проте дитина не автомат і не може «вимикатися» по нашому бажанню. Якщо малюк звик засинати біля грудей, відучувати його слід поступово. Пам'ятаєте, як в історії про Маленького принца Сент-Екзюпері Лис говорив про секрети приручення? Якщо хочеш когось приручити, приходь кожен день, сідай і чекай. Кожен день сідай на крок ближче. Ближче лише на крок, але кожен день. Те ж і тут. Потримавши дитину на руках 3-5 хвилин, покладіть поруч з собою. По можливості нехай вона засне біля вас. Якщо це неможливо, посидьте поруч з нею, погладжуючи, а потім лише злегка торкаючись рукою. Через якийсь час малюк спокійно засинатиме, якщо ви просто будете в приміщенні разом з ним, потім при відкритих дверях в його кімнату і лише після цього навчиться засинати у себе в ліжечку в тиші і самотності. Часу на таке «тренування» може знадобитися місяць-два, іноді більше. Але за жодних умов не можна форсувати події і намагатися відразу привчити дитину засинати самостійно. Більшість малюків добре сплять на свіжому повітрі, тому непогано поєднати сон з прогулянкою, а якщо такої можливості немає, просто виставити коляску на балкон чи лоджію. Але починати збиратися на прогулянку слід до того, як дитина завередувала, інакше, вирішуючи одну проблему (вкладання), ми створимо іншу (сильну неприязнь до одягання).

Багато хто вважає, що чим голосніше плаче дитина, тим сильніше треба її качати або трясти. Немовлята плачуть від дискомфорту, наприклад, коли хочуть спати, плачуть від втоми. Тряска - сильний відволікаючий подразник, вона не заспокоює нервову систему дитини, а лише заважає кричати голосно. Поштовхи, велика амплітуда рухів розгойдують заважають дитинi заснути. Вони лише приглушують її крики. Звикнувши до подібного поводження, діти будуть засипати тільки в стані крайнього стомлення. А значить, качати їх доведеться з кожним днем все довше і довше, спочатку півгодини, потім годину, а то й більше. Стомлені заколисуванням дорослі стають дратівливими. Вони заражають немовлят своїм поганим настроєм і роблять їх ще більше примхливими.

Нагадаємо батькам про типологічнi особливостi дітей. Ці особливості є вродженими. Закладаються вони в період внутрішньоутробного розвитку і проявляються в динаміці поведінки, силі і тривалості емоцій. Умовно можна виділити немовлят сильного, слабкого, збудливого і гальмівного типів. Проблеми з укладанням найчастіше виникають у дітей, що відносяться до двох останніх типів.

Діти гальмівного типу повільно засинають. Період укладання може тривати 30-40 хвилин і навіть більше. Зате потім вони, що називається, відсипаються. Тому дуже важливо не порушувати, не дратувати дитину перед сном, не перегодовувати, не торсати, не розгулювати іграшками, музикою, гучними розмовами. Ритуал укладання повинен бути одноманітним, повторюваним день у день і по можливості не повинен порушуватися. Зазвичай, вже після 6-7 місяців такі діти переходять на режим з одноразовим денним сном загальною тривалістю 2-3 години. Якщо малюк почуває себе нормально, то укладати його вдруге вже не варто, інакше, проспавши ввечері допізна, він буде не спати до півночі.

Немовлята збудливого типу сплять дуже чуйно і недовго, а недоспавши, стають дуже дратівливими і примхливими. Дорослим краще перебувати ближче, коли такі діти сплять. Якщо дитина прокинулася, слід покачати її ще трохи, звичайно це допомагає малюкам заснути ще раз. Середня тривалість денного сну таких дітей становить 30-40 хвилин, тому протягом дня укладати їх доводиться мінімум 3 рази. Позитивно на психіку дітей збудливого типу діє тиха, спокійна музика, колискові пісні або баюкання. У приміщенні для сну краще створювати напівтемряву, а самого малюка на цей час можна загорнути в ковдрочку або злегка сповити. Братися за серйозні справи або відлучатися можна тільки в тому випадку, якщо вас може хтось підмінити. Прокинувшись і опинившись на самоті, збудлива дитина влаштовує справжній рев. Навіть одиничний випадок здатний травмувати психіку малюка, після цього дитина буде спати тільки на руках у батьків або няні.

Як вже стало ясно, немає загальних рекомендацій по укладенню дітей. Найголовніше, не треба вважати, що дитина не спить з шкідливості. Але й балувати малюків, привчати їх до рук теж не варто. Можна використовувати варіант: обладнати для дитини переносне спальне місце, тоді ви зможете бути поряд з нею, не прив'язуючи до дитячої або спальні. І пам'ятайте, що найкращий показник - це здоровий вигляд і гарний настрій вашого малюка, а зовсім не кількість годин, яку він проспав.