Новонароджене немовля не викликає почуттів

Що робити, коли новонароджене немовля чомусь не викликає у мами ніжних почуттів? Під час виписки з пологового будинку практично всі мами виглядають трохи втомленими, але, все ж, посміхаються, жартують - здається, що вони світяться щастям. Однак часом в очах у них помітні і іскорки тривоги. Причина їх занепокоєння в тому, що мало не кожна з них крім спадщини з безлічі організаційних питань, привозить iз собою з пологового будинку ще й душевний туман.

Під час вагітності майбутнi мами чітко розуміли, що люблять свого малюка в животi, готові для нього на все, а от коли вiн з'явився на світ, почуття раптом якось притупилися і помутніли. Бувало, ще в пологовому будинку у молодих жінок з'являлося дивне відчуття, наче вони доглядають за лялькою, з тією різницею, що відповідальності більше.

Звичайно, перша думка, яку долатиме свідомість мами-дебютантки в цій ситуації: «Зі мною щось не так. Адже я знаю, що таке любов до свого чоловіка, мами, батька, а от відчуття до дитини чомусь не прокинулося». Потім слідує питання: «Де та горезвісна безумовна любов до малюка, про яку так багато говориться в книгах про материнство? Коли вона прокидається? І чи можна її пробудити раніше?»

З першого погляду? Як не парадоксально це звучить, але для появи безумовної любові повинні бути виконані певні умови, перелік яких можна назвати одним словом - імпринтинг. Щось про це чули, але точно не пам'ятаєте? Жінка відразу ж (протягом перших хвилин) після народження малюка перебуває в унікальному стані: це надчутливість по відношенню до свого крихти. 9-ти місячне очікування і виснажливі пологи завершуються невимовною ейфорією в момент народження та перших крикiв. У ці миті дуже важливо, щоб мама і малюк вперше зустрілися в особливій обстановці, і між ними сталося спілкування - включився той самий імпринтинг.

В ідеалі у перші хвилини життя повинно відбутися наступне: новонародженого прикладають до маминих грудей, поки йому ще не перерізали пуповину, не витерли від первородного змащення, не зважували і не сповивали, тобто, вiн тільки-тільки евакуювався з маминого живота. Цікаво, що в цей момент втомленiй мамі підсвідомо хочеться зустрітися з малюком поглядом, зрозуміти, на кого він схожий, відчути тепло його шкіри, погладити, обмацати крихітку, як би перевіряючи, чи все у нього на місці. Саме такий алгоритм першої зустрічі гарантує дуже важливий обмін енергіями, якраз для запуску материнського інстинкту. А якщо перше знайомство не витримало всіх умов імпринтингу?

Диктує практика. Чого вже приховувати, практично в 90% пологів мамі не вдається познайомитися зі своїм малюком за всіма правилами імпринтингу, від чого, навіть в умовах перебування в одній палаті, у неї з'являється відчуття догляду за лялькою, чужою людиною. Причин цьому може бути декілька:
• тільки народженого малюка можуть відразу забрати на обробку (часом дітки з'являються на світ з первородним калом - меконієм - в ротовій порожнині або дихальних шляхах, і такому малюкові необхідно терміново надати першу допомогу);
• породілля може знаходитися під впливом медикаментів (епідуральна анестезія, знеболюючі препарати, сильне стомлення після окситоцину - стимульованих пологів);
• в пологах щось може піти не так, і тоді мамі потрібно медичне втручання (найчастіше, операція кесаревого розтину).

А іноді, навіть за умови, що крихітка народилася без проблем і її відразу поклали мамі на живіт, первинний контакт міг бути порушений, наприклад, сторонніми звуками в пологовому залі або ненавмисним різким рухом медперсоналу. Все це може відволікти увагу матері від малюка, а це, в свою чергу, порушити найтонший їх зв'язок у перші хвилини, через що імпринтинг теж не включається.

Що відбувається в цьому випадку? Якщо імпринтинг з якоїсь причини не запущений, замість нього спрацьовує інший механізм, умовно назвемо його «переживання втрати» (він закладений в нашій підсвідомості на той випадок, якщо дитина отримувала родову травму). У минулому складні пологи не були рідкістю, і природно, що при сумному результаті породілля занурювалася в тугу і смуток, гостро переживаючи втрату свого немовляти. Цей негативний досвід, нарівні з імпринтингом, увійшов у нашу генетичну пам'ять.

Сьогодні, у вік сучасних технологій, завдяки високому рівню розвитку медицини у крихти є всі шанси вижити і швидко одужати. Але природа вже виробила свої беззаперечні закони і при відсутності належного імпринтингу, на жаль, механізм «переживання втрати» все одно включається, тобто мама може відчувати себе незадоволеною, розчарованою або навіть обдуреною. Замість радості вона переживає тугу. Незважаючи на те, що розум їй каже: «Ти чого? Адже все пройшло добре, малюк здоровий, лiкарi подбали про нього, ти жива, і головне - тепер ти мама!», серце чомусь стискається при згадці про те, яким був день народження її крихітки, а настрій нижче нуля.

Чим більше часу проходить після пологів, тим похмурішим думки з серії «я нікудишня мати, я не відчуваю нічого, крім втоми». Ці деструктивні настрої ні до чого хорошого привести не можуть: страждає мама, страждає малюк від дефіциту ніжності і ласки. Отже, від них слід правильно позбавлятися.

Вихід є! І любов до малюка теж є, навіть якщо вона не з'явилася з самого першого або другого погляду. При цьому, майте на увазі, що любов до чоловіка і дитини - різні речі. Материнське почуття виростає з турботи, турботи і ще раз турботи. Поступово, хвилина за хвилиною, день за днем доглядаючи за малятком, ви відчуєте (хай це і прозвучить надто вже патетично) себе творцем. Пігмаліоном, чи що. Це ВАША крихітка так добре їсть молочко, ВАШ малюк так солодко позіхає, так смішно сукає ніжками і ручками, так симпатично виглядає в новенькому. А щоб ефект з'явився якнайшвидше, спробуйте слідувати рекомендаціям, які народжені самою практикою.

1. Як би вам не було важко після пологів або як би багато допомоги не чинилося з боку уважних близьких, постарайтеся доглядати за малюком самостійно. Купайте, сповивайте, міняйте підгузники, робіть ранковий туалет, заспокоюйте малюка, тобто освоюйте спільну взаємодію. Вам зараз треба навчитися любити свою дитину, а найкращий посібник - необмежений контакт з нею. Чим тісніше він буде, тим швидше ви зможете зізнатися собі, що міцно любите об'єкт своєї щирої турботи! А близькі нехай візьмуть на себе побутову частину клопоту (приготування обіду, прання, прибирання в будинку, покупки і т. д.).

2. Практично постійно носiть малюка на руках! Нехай вас не лякає перспектива ручної дитини. Такі малюки швидше розвиваються, а у їхніх мам практично немає проблем з лактацією. Руки можуть не витримати? Використовуйте слінг: і малюк бiля вашого серця, і робота по дому йде на лад.

3. Контакт з малюком шкіра до шкіри - ще один плюс до суми вашої любові. Постарайтеся, щоб на вас і малюку було мінімум одягу. Крихта може бути просто в памперсах, а ви, як кажуть, топлес. Правда, для цього важливо, щоб у квартирі було тепло, тобто не нижче 22 С.

4. Забезпечте максимальний контакт вночі. Організуйте спільний сон. Солодке посопування маленького курносика розтопить будь-якi льодинки в серцi мами. Тільки не забувайте про правила загального сну: спiть на жорсткому матраці у просторому ліжку, кладіть малюка зі свого боку в «гніздечко» - на складене вчетверо щільне покривало чи ковдру. Боїтеся, що придавите крихітку? Природа так задумала, що новоспечена мама може не відреагувати на гучний дзвін будильника, але миттєво прокинеться, почувши, як змінився ритм дихання її маляти. Головне, перед сном не приймати снодійне і алкоголь.

5. Налагодьте необмежене грудне вигодовування, тобто на вимогу малюка і ваших грудей. Якщо груди налилася ще до передбачуваного годування, запропонуйте дитині позаплановий перекус.

6. Намагайтеся завжди знаходити світлі думки і на них орієнтуватися, все похмуре женіть від себе геть. Можна навіть завести невеликий блокнотик, в який ви будете записувати все хороше, що відбулося з вами і з малюком за день.