Як не виростити невдаху

Ми всі не ідеальні, у кожного є недоліки. Але чи замислювалися ми, звідки взялися, звідки родом наші проблеми і складнощі у взаєминах? Це не природжені дефекти, а вивчені в дитинстві моделі поведінки. А значить, провiвши певну роботу, можна змінити на краще і дитину, і себе. Існують 5 типів батьків, які, самі того не бажаючи, роблять зі своїх дітей невдах.

«Охоронці». Коли «охоронець» розповідає про свою дитину, він, не замислюючись, вимовляє «ми» замість «він» чи «вона». «У нас кашель», «ми зробили», «ми перейшли в 5-й клас»... Цi батьки своє життя розглядають тільки в контексті життя дитини. До такої моделі поведінки схильні люди, які не відчувають кордонів іншої особистості. Вони не розуміють, що у сина або дочки можуть бути інші інтереси.

Якою вона виросте? Дитина стає залежною від настрою дорослого. Якщо сумно, наприклад, мамі, то сумно й дитині. Подорослішавши, вона почне тягнутися до людей, щоб отримати такий же яскравий і емоційний контакт, як у дитинстві. Але, швидше за все, отримає масу розчарувань. Психологи вважають, що саме такий тип особистості схильний до різних видів залежності - алкогольної, наркотичної, ігроманії та іншого.

Як виправити ситуацію? Якщо ви виявили в собі риси «охоронця», треба захопити себе чимось ще, крім дорогоцінного чада. Складіть з себе деякі звичні вам обов'язки. Скажімо, домовтеся, що якийсь час не будете допомагати у вирішенні домашніх завдань з математики. Необхідно зрозуміти дитинi, що важливий досвід спілкування не тільки з вами, але і з іншими людьми. Такі можливості можуть дати гуртки та секції. Та хоча б бабуся з дідусем!

«Няньки». Зазвичай вони сприймають свою дитиною молодшою її реального віку. Безумовно, «здування пилинок» властиве практично багатьом батькам. Але тут повинна бути міра. Можливо, батьків-«няньок» потрясла якась біда, що трапилася з їхньою дитиною (сильно і довго хворіла, ледве не потонула у річці). Або вони просто відчувають за собою провину, але не знають, яку саме.

Якою вона виросте? Так як вимоги, що пред'являються дитині, не відповідають її реальним можливостям, вона виростає, як правило, примхливою і розпещеною. І батьків, і оточуючих сприймає як суб'єкти для задоволення своїх потреб. І поки інші відчувають незручність від такого егоїзму, сама дитина відчуває труднощі у взаєминах з друзями та однолітками. Про налагодження соціальних зв'язків тут говорити не доводиться.

Як виправити ситуацію? Найпростіший шлях - прочитати хоч одну книгу про норми розвитку дитини. Якщо розумні люди пишуть, що до 3-х років вона повинна вміти самостійно користуватися ложкою, а не чекати, коли погодують, то так воно і є. І ще дещо. За статистикою, батьки-«няньки» найчастіше зустрічаються в сім'ях, де росте тільки одна дитина. Так чому б не народити братика або сестричку?

«Диктатори». Батьки такого типу, швидше за все, самі були виховані владними батьками. Їхні взаємини з дітьми завжди обумовлені суворо визначеними, жорсткими правилами. А їх безкомпромісний «авторитет» грунтується не на якихось особливих знаннях і заслугах, а лише на тому, що вони старші (вищi, більшi, сильнішi і т. п.).

Якою вона виросте? Пригнічена батьківським авторитетом дитина, можливо, ніколи не навчиться виражати свої емоції словами. Це може призвести до того, що будь-які проблеми чи горе вона буде переживати значно важче. Такі діти зазвичай виростають в ідеальних підлеглих - вони старанні і відповідальні. Але їм завжди не вистачає сміливості, гнучкості мислення, креативності.

Як виправити ситуацію? Поставте себе на місце дитини, загнавши в ті самі рамки правил, які ви так любите. Почніть грати з нею в ігри, де авторитет і вік (розмір, сила, рiст) нічого не вирішують. У таку гру може виграти будь-який, а значить, тиснути авторитетом ви вже не зможете. Ще краще підійдуть ігри, де дитина буде вами командувати. Наприклад, ви конячка, яка возить на спині ковбоя або індіанця. Головне - постарайтеся змінити себе, хоч це і непросто. Необхідно показати, що тато чи мама можуть бути різними - і суворими, і добрими.

«Вічно незадоволені». Таким батькам майже неможливо догодити. "Тато, мама! Я виграв шкільну олімпіаду з математики!» - «Ти чому запізнився на обід?» Заперечення власної дитини зазвичай відбувається на глибокому підсвідомому рівні. Можливо, самих батьків у дитинстві так само відкидали їх батьки. Звичка оцінювати дитину за завищеними стандартами призводить до того, що навіть реальні успіхи залишаються непоміченими. Так, мама кандидат наук, ніяк не відреагує на отримання сином юнацького розряду з плавання.

Якою вона виросте? Знехтувана в дитинстві дитина, подорослішавши, перетворюється на людину з низькою самооцінкою. Вона нездатна проявляти самостійність, не впевнена у власних силах. Вона і далі буде вести себе так, ніби хоче роздратувати батьків: «Раз я погана, то ось вам!»

Як виправити ситуацію? Результат такого виховання найбільш складний для виправлення в зрілому віці. Якщо ви є «вічно незадоволеними» батьками, погляньте на свою поведінку з боку. Причому, буквально! Скажімо, записуйте на відеокамеру те, що відбувається вдома: сімейний сніданок, спільні ігри і т. д. Перегляд таких записів допоможе не тільки побачити помилки, але і зрозуміти, з якого саме приводу ви відчуваєте роздратування у відносинах з сином чи донькою.

«Всепрощателі». Їх дитя може стояти на голові, але вони не будуть його обмежувати. Можливо, вони й не здогадуються, що обмежувати можна, а іноді потрібно! Вони ніколи не лають дитину і не помічають проблем, які та доставляє оточуючим. Ви напевно стикалися з такими. Причому, якщо зробити балуваним зауваження, можна отримати від батьків по повній програмі.

Якою вона виросте? Дитина, для якої свого часу не були позначені межі поведінки, подорослішавши, стане «соціальними Мауглі». Вона з легкістю порушуватиме будь-які норми і правила і при цьому дивуватися: чого це всi навколо ображаються? Природно, і не попросить пробачення. Його почуття співпереживання так і залишилося нерозвиненим.

Як виправити ситуацію? Подивіться на поведінку дитина очима стороннього. Після будь-якого проступку вона повинна отримувати реакцію дорослих. Не потрібно миритися і проковтувати навіть невелику образу. Кожного разу необхідно обговорювати та пояснювати, чому той чи інший вчинок поганий або, навпаки, хороший. Якщо ж ви - мама й не в змозі карати свою дитину, зверніться за допомогою до чоловіка (до бабусь-дідусів або навіть до суворої няні, якій дали повну владу).

Зверніть увагу. Кожен з перерахованих стереотипів виховання не виключає інший. Наприклад, «вічно незадоволений» батько запросто може бути й «охоронцем». І ось що ще важливо. Відмовившись від неправильної моделі виховання дитини, ви і самого себе почнете міняти в кращу сторону. А саме, згадайте власне дитинство і, можливо, побачите реальні причини своїх, уже дорослих, проблем.

р160*600