Чому діти бояться дорослішати

Зараз вихід у великий світ все частіше не надихає старшокласників, а викликає у них страх. Чому так відбувається і як з цим бути? Гіперопіка сьогодні культивується суспільством. Стався зворотний хід маятника після того, як виросло покоління так званих «дітей з ключем на шиї».

Тепер батьки стали неспокiйними, набагато пізніше відважуються відпускати дітей кудись самих або доручати їм якісь справи. Діти, з одного боку, відчувають на собі більше батьківського контролю, а з іншого - отримують мимовільний сигнал про те, що світ небезпечний. Це викликає зайві страхи і збиває природний хід дорослішання.

1. Для старшокласника, який не мав досвіду самостійності в більш юному віці, перехід від дитинства до дорослості може стати занадто різким і викликати надто сильний стрес.

Що робити? Відпускати дитину поступово, розширюючи коло можливостей у міру зростання, не чекаючи, поки вона піде в останній клас. Так, молодший школяр може допомагати батькам у простій роботі по дому. Учня середньої школи вже цілком можна відпускати одного в магазин. До старших класів підліток зазвичай готовий самостійно переміщатися по місту і вирішувати якусь частину своїх проблем без допомоги батьків.

2. Страх «виходу в люди» може бути пов'язаний з фізіологією, а саме з особливостями будови нервової системи дитини. Для високочутливих людей різного віку потрапляння у відкриті простори зі скупченням незнайомих людей - велике навантаження. Дорослий і добре знаюча себе людина розуміє, як з цим справлятися: вона може підготуватися до такого навантаження і вчасно дати собі перепочинок. Підлітку ж це складно, він зазвичай не впевнений у своїх силах, а тому може краще не виходити «в люди», ніж ризикувати.

Що робити? Високочутливому підлітку потрібно навчитися відстежувати моменти втоми і уникати надлишку інформації, щоб захистити себе від нервових і фізичних перевантажень. У цьому йому допоможе спокійна атмосфера дому та підтримка батьків.

3. Коли в сім'ї двоє дітей, і один з них прагне вирватися з-під опіки батьків, інша дитина, навіть якщо вона старша, може для рівноваги почати, навпаки, триматися за сім'ю.

Що робити? Постаратися розібратися в ситуації. Якщо діти беруть на себе завдання підтримки сімейної рівноваги, це говорить про якусь проблему - наприклад, складнi відносинах між дорослими в сім'ї або про обтяливі сімейнi таємниці. Тут доречно звернутися за консультацією до психолога.

4. Страх виходити в самостійне життя може бути реакцією дитини на приховану або явну батьківську тривогу. Дорослі можуть турбуватися про майбутнє або переживати через свої упущення у вихованні в минулому. Проявляється це, в тому числі, в бажанні прискорити процес дорослішання дитини. Іноді мама або тато намагається навіть підкріпити це наступними словами: «Що ти будеш робити, якщо я захворію і помру?» або «Адже настане момент, коли нас не буде». Подібні висловлювання дорослішати не допомагають, вони, навпаки, лякають, змушуючи дитину лише сильніше чіплятися за батьків - адже їх так страшно втратити.

Що робити? Розбиратися зі своїми тривогами самостійно, не залучаючи до них дитину. Один із способів - пройти психотерапію.

5. Буває так, що ми начебто хочемо, щоб підліток дорослішав і починав самостійне життя, а в глибині душі до цього не готові. Дитина, особливо чутлива, це інтуїтивно «зчитує» і, як наслідок, не поспішає дорослішати.

Що робити? Перевіряти свої батьківські реакції. Уявіть, що буде, коли дитина від вас зовсім відділиться? Як ви будете жити, що будете почувати? Відпускання підлітка часто викликає в батьківському життi порожнечу, і це нормально - адже ми вже так звикли бути турботливими батьками, і всі ці роки дитина займала багато місця в нашому житті. Тому важливо розуміти, чим ми зможемо заповнити це місце, коли воно спорожніє.

6. У дитини з тієї чи іншої причини може скластися непривабливий образ дорослого життя. На жаль, батьки грають в цьому не останню роль. Наші часті скарги на проблеми на роботі, втома від сімейних турбот і клопотів по господарству, туга на обличчі і постійне протиставлення серйозної дорослості безтурботному дитинству підчас роблять дорослішанню таку потужну антирекламу, що будь-яка нормальна дитина захоче стати Пітером Пеном.

Що робити? Допоможіть дитині побачити позитивну сторону дорослості, її переваги. Діліться з нею своїми радощами, розповідайте про цікаві сторони своєї роботи, обговорюйте разом різні способи розпорядження заробленими грошима. Важливо, щоб дитина відчула, що зворотна сторона дорослої відповідальності - це свобода вибору і багато можливостей.

р160*600