Як привчити підлітка до самостійності

Коли діти входять в підлітковий вік, багато батьків починають чекати від них в тій чи іншій мірі самостійності. Чи завжди виправдані ці очікування? Кому це потрібно? Часто батьки подають самостійність як якусь цінність для самої дитини, але це знаходить у неї відгук не завжди. Іноді здається, що дитяча самостійність куди важливіша для самих дорослих, ніж для їхніх дітей.

Чому батьки часом так нетерплячі? Звичайно справа в банальній втомi: якщо дитина почне все робити сама, тато і мама нарешті зможуть розслабитися і відпочити. Тим більше, що в часи їхнього дитинства навіть для молодшого школяра було нормально гуляти самому, ходити в магазин без дорослих і самостійно розігрівати обід. По-людськи це зрозуміло, але тоді буде чесніше прямо сказати собі і дитині, що особисто вам буде просто зручніше, коли вона перестане потребувати вашої допомоги. Хоча в цій ситуації є й інший вихід: якщо регулярно відпочивати протягом усього часу виконання своїх батьківських обов'язків, можливо, бажання швидше їх позбутися і не виникне.

Батьки іноді занадто раптово заявляють підлітку: «Тепер ти вже великий і тому...» - далі звучить те, що тепер йому доведеться робити самому. Їхнє прагнення скинути з плечей тягар обридлих турбот можна зрозуміти, але не можна перекладати ці турботи на дитячі плечі без попередньої підготовки. Інакше це нагадує сумнівний спосіб навчання дитини плавати, просто кинувши її у воду на глибині: хтось, можливо, і попливе, але багато ризикують потонути.

Тому варто запастися терпінням і витратити якийсь час на навчання новим навичкам. Наприклад, збираючись відправити дитину кудись саму, добре разом з нею розробити покроковий план того, що належить робити. Вивчити маршрут, продумати варіанти різних ситуацій. Чим докладніше розглянути всі деталі, тим краще. Можливо, знадобиться якусь ділянку шляху пройти разом. Якщо дитині належить вести якісь переговори (в магазині, в шкільній канцелярії), можна спробувати влаштувати маленьку репетицію в ролях.

Перш ніж пропонувати підліткові самому приготувати собі їжу (бо він «вже великий»), варто витратити якийсь час на його поетапне ознайомлення з основними правилами приготування їжі і так далі. Те, що просто і звично для дорослого, для дитини - абсолютно новий досвід, і потрібно дати їй час освоїтися з цим. Форми супроводу з боку батьків можуть бути різними, але їх підтримка на цьому перехідному етапі дуже важлива.

Збираючись пред'явити підлітку нові вимоги, слід враховувати його вік і індивідуальні особливості. Не всяке завдання може виявитися для нього посильним, навіть якщо ви самі в ці роки справлялися з чимось подібним. Оглядка на однолітків сина або дочки теж буває поганою підмогою - те, до чого інші діти вже готові, вашій дитині може виявитися поки «не по зубах».

Звичайно дитина сама дає зрозуміти, коли вона дозріла для подальшого освоєння світу. У якийсь момент висловлює бажання трохи «відсунути» дорослих в сторону і зробити новий самостійний крок. Не важливо, що це буде: рішучість погуляти в сусідньому дворі або бажання поїхати до бабусі на метро поодинці. Важливо, щоб пропозиція виходила від самої дитини. Намагайтеся помічати і підтримувати будь-яку дитячу ініціативу в цьому напрямку.

Якщо ви вимагаєте від підлітка самостійності в тому, що зручно для вас, дозволяйте йому бути самостійним і в тому, що приємно для нього. Раз вже він повинен сам ходити в магазин і їздити на додаткові заняття, то має таке ж право піти самостійно в кіно або на зустріч з друзями. Якщо змушений сам готувати собі сніданок, то може і влаштовувати кулінарні експерименти.

Батьки, які вважають свою дитину досить дієздатною для того, щоб ходити в поліклініку або в державну контору, повинні врівноважити це визнанням автономії у прийнятті рішень, пов'язаних з особистими інтересами. Важливо, щоб прояви самостійності та незалежності давали якісь переваги і доставляли дитині задоволення, інакше для неї не буде в цьому ніякої цінності, і вона може надовго віддати перевагу безтурботному життю за батьківською спиною.

р160*600