У якому віці відправляти дитину до школи

Добре читає, складає і віднімає, пише друкованими літерами, знає алфавіт. Саме таким багажем знань повинен володіти потенційний першокласник. І саме цими успіхами керуються батьки, відправляючи дитину до школи з шести, а то й з п'яти років. Однак, давайте дивитися правді в очі: вундеркіндів - одиниці, а дітей з проблемами психічного і фізичного здоров'я не злічити. То ж чи важливий вік школяра, як полегшити адаптацію і запобігти «уявним» хворобам консультує психолог.

Не секрет, що сучасні діти за ростом та інтелектуальними можливостями значно випереджають своїх однолітків минулого століття і здається, що практично будь-яка шестирічна дитина здатна до навчання в школі. Візуальна акселерація вводить в оману батьків, однак прискорено дозрівають тільки деякі органи і системи дитячого організму, в той час, як інші розвиваються відповідно до графіка, закладеного природою.

Виникає неузгодженість між окремими системами, ведуча до напружених відносин всередині організму. Так шестирічки часто скаржаться, що у них «болять ніжки». Це один із прикладів неузгодженості, коли кістки нижніх кінцівок переживають бурхливе зростання, а м'язова тканина не встигає розтягнутися, що призводить до больових відчуттів. Саме на шестирічний вік припадає період першого фізіологічного витягнення. Опинившись в цей несприятливий час за шкільною партою, дитина піддається додатковим навантаженням.

Ще одна фізіологічна причина, через яку зі школою краще не поспішати - незміцнілі м'язи, які не в змозі утримати хребет у правильному положенні під час уроку. Вимушений проводити тривалий час за незручною партою, «акселерат» піддається розвитку сколіозу. У шестирічної дитини дрібні рухи пальців рук і кистей ще недостатньо відпрацьовані і координовані, що гальмує оволодіння навичками письма. Також у дітей до семи років ще зберігається отримана від народження фізіологічна далекозорість, тому, працюючи з букварем і прописами, дитина напружує очні м'язи і ризикує закінчити школу короткозорим «очкариком».

Основні показники психологічної готовності до навчання - зрілість психічних процесів (певний рівень розвитку сприйняття, мислення, уваги, пам'яті, мови і т.д.), наявність вольової регуляції поведінки, емоційна готовність. По своєму психічному розвитку шестирічка ще не здатна довго зосереджуватися на вивченні одного предмета. А висока рухова активність заважає зберігати необхідну робочу позу.

Справа в тому, що основний спосіб пізнання і вдосконалення своїх умінь для шестирічних дітей - це гра. І їм дуже важко висидіти поспіль всі уроки. Психологічно й фізично вони не готові до цього. Поблажок їм ніхто не робить: з них вимагають те ж саме, що і з семирічних дітей. А в такому віці навіть місяці важливі, не кажучи про цілий рік.

Якщо структури мозку ще не сформувалися, дитина, іноді навіть семирічна, до школи не готова: вона не може зосередитися, висидіти урок, запам'ятати матеріал. При такому положенні справ навіть звичайний недосип призводить до катастрофи. Головне - режим. Вчителі дуже часто скаржаться, що вже в першому класі діти буквально зривають уроки. Коли починаєш говорити з дитиною, з'ясовується, що вона просто не виспалася: сусіди шуміли, собака гавкав. Дитина не відпочила і перезбуджена приходить до школи.

Вчителі намагаються заспокоїти, а вона на повному серйозі заявляє, що нічого з собою не може зробити. І це абсолютна правда. Регулювання емоцій - природна сторона дитячого психосоціального розвитку особливо в перші сім років життя. У дітей, які не розуміють, що можна робити, а чого не можна, не можуть впоратися зі своїми переживаннями, не можуть контролювати свою поведінку на уроці і перерві, виникають проблеми - як незначні, так і досить серйозні.

Ранній ранковий підйом і відсутність режиму, до якого звикли в дитячому садку, роблять дитину дратівливою, плаксивою, сонливою на уроках і збудженою до вечора, коли пора спати. Так розвиваються неврози, що вимагають вже допомоги психоневролога. Шестирічка не витримує раніше і впадає в депресію: швидко стомлюється, туго міркує, у нього виснажується увага, утруднюється засвоєння інформації. Дитина просто не хоче більше йти в школу. Картину іноді посилюють батьки, які також починають нервувати, тиснути, моралізувати. Як результат, дитина відгороджується від навколишнього світу так, як уміє - захворює.

До того ж, імунна система шестирічки ще зовсім незріла, лімфоїдна тканина носоглотки і травного тракту не в змозі захистити від знайомства з новими патогенними збудниками, зустріч з якими неминуча в новому колективі. Ще двадцять років тому медики і педагоги активно запрошували шестирічних дітей «перший раз у перший клас», але результати, отримані через нетривалий час, значно зменшили ентузіазм.

Виявилося, що захворюваність у шестирічок в кілька разів вища, ніж у дітей, що приступили до навчання в сім років. А до кінця початкової школи кількість хронічних захворювань легенів, травного тракту, опорно-рухового апарату, серцево-судинної системи у дітей, що почали відвідувати школу з шести років, зросла в кілька разів.

Є і ще одна причина - соціальна. Дуже часто дитина вміє читати, писати, і батьки думають, що вона готова до школи. Але на практиці виявляється, що не вміє будувати відносини з іншими дітьми в класі. Зараз більшість проблем батьки списують на зайву гіперактивність дитини. Перевірити чи так це насправді, чи просто ще вік не підійшов відправитися в школу за знаннями допоможуть невролог, шкільний психолог, логопед і вчитель.

Вони допоможуть визначити реальну готовність дитини і, в разі необхідності, просто попросять потягнути час, щоб дитина «дозріла». Ці ж фахівці допоможуть, якщо виникли труднощі в період адаптації до школи. Однак, в якому б віці малюк не переступив вперше поріг школи, успіх багато в чому залежить від його індивідуальних здібностей і від готовності батьків «йти у перший клас». Якщо батьки готові, то й діти теж.

р160*600