Темперамент - вроджене явище

Батькам слід пам'ятати, що хоча якісь риси характеру і можна скорегувати, темперамент являється вродженим, а не набутим. З цього приводу експерти радять: дозвольте своїй дитині бути такою, як вона є. Підтримуйте, але допомагайте їй iти вперед. Тим не менш, допомогти дитині у подоланні комплексів і скорегувати якісь риси характеру в ранньому віці цілком можливо.

Як правило, батьки соромливих, тобто дiтей, що «повільно розігріваються», чудово усвідомлюють, що їм потрібна додаткова батьківська підтримка. Батьки надто сором'язливої дитини можуть організувати навколо безпечний простір, у якому вона буде почувати себе комфортно. Поступово і обережно вони повинні допомогти розсовувати межі цього простору. Якщо дитині потрібен час, щоб впоратися з якоюсь ситуацією, надайте його, не квапте. Але й ніколи не прагніть уникати таких некомфортних ситуацій: дитина повинна навчитися справлятися зі своєю сором'язливістю і чим раніше, тим краще.

Вирушаючи в незнайоме місце, розкажіть дитині, що це місце собою являє, щоб вона знала, чого чекати. У некомфортнiй обстановці мамі найкраще взяти дитину за руку, щоб показати, що вона буде поруч, якщо знадобиться. Розмовляти слід неголосним, спокійним тоном. Допоможіть дитині, при цьому, проявити свої сильні сторони. Наприклад, якщо дівчинка добре стрибає на скакалцi, це дозволить їй легше проявити себе і знайти спільну мову в колі незнайомих дівчат.

Так у дитини створюються позитивні асоціації на спочатку некомфортну обстановку. Не кажіть про свою дитину, що вона боязка або сором'язлива. Ярлики можуть приклеюватися дуже надовго і впливати надалі на реакцію дитини. Краще поясніть новій людині, що дитині потрібно час, щоб звикнути. Ніколи не слід карати дитину за страх ні фізично, ні морально. А ось заохочувати можна і потрібно, допускаються навіть подарунки за подолання тієї чи іншої важкої ситуації.

Чи може дитина перерости сором'язливість? Дослідження свідчать про те, що принаймні 80% дітей позбавляються від надмірної сором'язливості вже до 5-ти років. Звичайно, випадки кардинального звільнення від сором'язливості дуже рідкісні, але більшість дітей благополучно знаходить золоту середину.

Стикаючись з агресивною поведінкою, експерти радять застосовувати тактику співчуття. Діти, які ведуть себе агресивно, як правило, мають проблеми в колі родини або однолітків. Навколо дітей з важким темпераментом рекомендується створювати спокійну обстановку, що зводить до мінімуму можливі стреси. Ніколи не відповідайте на агресію зустрічною агресією або відторгненням. При виникненні конфлікту відведіть дитину в сторону і спокійним голосом спробуйте з'ясувати, чому вона така сердита. Ви повинні бути на одному фізичному рівні з дитиною, тому або нахиліться до неї, або візьміть на руки.

Постарайтеся викликати емпатію до «противника»: «А як би ти почувався, якби це хлопчик тебе вдарив?» Більшість малят в подібній ситуації визнають, що відчували б себе погано, і спокійно повертаються до гри. Але якщо лють не припиняється, краще повести дитину в малолюдне тихе місце. Тим не менше, дитина повинна зрозуміти, що поведінка є неприйнятною і призводить до неприємних наслідків: наприклад, вам доведеться піти з дитячого майданчика, не покатавшись на гойдалках. Якщо дитина усвідомлює, що погана поведінка так чи інакше карається, вона буде намагатися утримувати себе в певних рамках. У міру дорослішання навчіть дитину з агресивними нахилами «випускати пару». Найкраще, при цьому, перемикатися на який-небудь вид спорту: наприклад, біг або бокс.

А як бути з маленькими перфекціоністами, які вважають себе невдахами, не здатними нічого зробити правильно? Діти, які хочуть все робити як треба, найчастіше не відчувають контролю над ситуацією і просто бояться зробити помилку. Така реакція може бути відповіддю на занадто великий контроль чи тиск з боку батьків або на якісь сімейні ускладнення, наприклад, народження другої дитини чи розлучення батьків. Для того, щоб скорегувати характер маленького перфекціоніста, знизьте планку своїх очікувань по відношенню до нього і поменше лайте за промахи. Дитина повинна зрозуміти, що ніхто не досконалий і що помилятися зовсім не страшно.

До речі, у поступливих дітей є свої проблеми: іноді батьки просто «забувають» про них саме через їх поступливий характер. Треба пам'ятати, що їм теж потрібна батьківська увага. Таким дітям обов'язково потрібен час, проведений наодинці з батьком, наприклад, за читанням книжки. Надайте дитині можливості для спілкування, раз це приносить їй радість, але в той же час, давайте гратися самiй. Це допоможе розвинути власні внутрішні ресурси і навчитися витягати задоволення і від самотності теж, а не тільки від спілкування. Постарайтеся не перевтомлювати поступливу дитину. Навіть дитина, любляча зміну обстановки, рано чи пізно втомлюється від великої кількості вражень.

Пам'ятайте, що не буває поганого чи хорошого, правильного чи неправильного темпераменту. Не приймати темперамент дитини - це все одно, що не приймати її колір волосся. У міру дорослішання дитина навчиться справлятися з негативними рисами свого темпераменту, а якості, які зараз здаються негативними, по мірі зростання можуть перетворитися на позитивні: упертість у наполегливість при досягненні цілей, «повільний розігрів» - у вдумливість, надмірна чутливість - в уміння співпереживати людям.