Як сказати дітям про розлучення

Розлучення батьків - чи можна позначити цю неприємну подію одним словом? Можна, і слово це - стрес. Стрес для дорослих і, тим більше, для дітей, яким дуже непросто пояснити, чому мама і тато більше не хочуть жити разом i вирiшили розлучитися.

Як сказати дітям? Діти не можуть залишитися байдужими до розриву двох найближчих для них людей. Як правило, діти (особливо маленькі) переживають розставання батьків дуже важко і сподіваються, що тато з мамою помиряться. Проте, в деяких випадках розлучення батьків дає дітям можливість зітхнути з полегшенням. Зазвичай, така реакція - наслідок затяжних скандалів і сварок у родині. Діти від природи наділені чуйністю, тому цілком здатні помітити, що батьки нещасливі разом. У кожному разі, потрібно постаратися по можливості захистити дитину від негативних переживань, пов'язаних з розлученням. Отже:

- Будьте делікатні. Уявіть собі - сонячним суботнім ранком ви всією сім'єю йдете в зоопарк, смієтеся і балакаєте. А ввечері тато заходить у дитячу з валізою і заявляє: «Тепер я буду жити окремо від вас з мамою». Таке несподіване потрясіння може на довгі місяці (а то й роки) вибити дитину з колії. За яких би причин не відбулося розлучення, краще готувати дитину до цієї події поступово. Варто спокійно (і заздалегідь) пояснити, що з певних причин мама з татом вирішили пожити окремо, але це ніяк не відіб'ється на їх любові до дитини.

- Поважайте один одного. Як правило, при розлученні неминучі конфлікти і з'ясування стосунків. Постарайтеся позбавити від цього дитину. Не намагайтеся принизити одне одного в її очах. Намагайтеся відгукуватися про другу половину шанобливо, навіть якщо рішення піти з сім'ї належить їй. Дитина підросте і все розсудить сама. Нав'язуваний ззовні негатив по відношенню до іншого з батьків може створити в дитячій душі найскладніші протиріччя (наприклад, дитина любить тата, але мама каже, що той - зрадник і негідник).

Що відчуває дитина. Психологи стверджують, що сприйняття розлучення розрізняється залежно від віку. У дітей від півтора до трьох років розрив між батьками може викликати сильний страх самотності, сприяти різким змінам настрою і навіть провокувати відставання у розвитку. Маленьким дітям буває непросто зрозуміти мотиви, які рухають дорослими. Часто діти звинувачують себе в тому, що батьки вирішили розлучитися.

Малюки від трьох до шести років звичайно сильно переживають через те, що нездатні вплинути на ситуацію. Їх мучить постійна тривога та невпевненість у власних силах.

Школярі 6-12-ти років нерідко сподіваються на те, що в їх силах помирити батьків. У цьому віці у дитини, зазвичай, формується власний погляд на ситуацію, і вони можуть звинувачувати в розлученні одного з батьків. Стрес, викликаний від'їздом батька чи матері, може спровокувати розвиток різних фізичних нездужань.

Як їм допомогти:
- Попросіть родичів дотримуватися нейтралітету. Іноді бабусі, дідусі, дядьки й тітки не соромляться у висловах, не шкодують барвистих і дуже невтішних епітетів при описі одного з батьків. Уявляєте, що він відчуває в такі моменти?

- Постарайтеся залишитися друзями з колишнім чоловіком. Цивілізоване розлучення ранить дитину набагато менше. Взаємні образи і докори батьків наносять серйозну душевну травму.

- Не робіть дитини засобом шантажу. На жаль, один з батьків нерідко шантажує іншого дитиною. Грати на почуттях колишнього чоловіка (і дитини, між іншим, теж) - не кращий вихід.

- Приділяйте дитині більше уваги. Читайте разом казки, гуляйте в парку, катайтеся на ковзанах. Якщо у дитини після розлучення батьків збережеться можливість тісного спілкування з кожним з них, вона зможе швидше оговтатися від стресу.

- Відпочивайте разом. Якщо ви, незважаючи на розлучення, зберегли з колишнім чоловіком цивілізовані стосунки, можна, як і раніше, проводити вихідні всією сім'єю. Спільні походи в ляльковий театр або кондитерську переконають дитину в тому, що гармонійні відносини між батьками можливі навіть в такий кризовiй ситуації.